Навесні 2017 року Україна впритул підійшла до періоду, коли може початися реальне реформування системи охорони здоров’я.

Експерти схиляються до думки, що запропонований до обговорення законопроект – найбільш радикальний з усіх попередніх за 25 років незалежності України, а впровадження реформи може об’єднати коаліцію і стати вигідною "success story" для політиків різних фракцій перед наступними виборами.

10 березня на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я з’явилося повідомлення про оприлюднення проекту Закону України "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів".  Міністерство пропонує усім долучитися до його обговорень, адже саме цей законопроект, в разі його прийняття Верховною Радою, торкнеться всіх без виключення українців, стверджують у МОЗ.

Ключовий реформаторський законопроект, пропонований командою Уляни Супрун, вже ухвалив Кабмін і погодили іноземні партнери. Зараз - справа тільки за депутатами Верховної Ради, які мають проголосувати за нього до кінця весни.

Чим запропоновані відомством зміни відрізняються від попередніх і перед якими ризиками опиняється країна, якщо реформу знову "заморозять" – розбирався INSIDER.

Втрачаємо час

Вже кілька років поспіль в Україні можна спостерігати, як кожна нова команда МОЗу, що приходить на зміну попередній, пропонує нову, свою власну концепцію розвитку галузі. Команда Уляни Супрун є чи не першою, яка заявила, що триматиметься курсу, напрацьованого попередньою командою.

У 2014 році Стратегічна дорадча група експертів при МОЗ розробила стратегію побудови нової системи охорони здоров’я на період 2015-2025. Далі тодішній міністр Квіташвілі спробував перевести її у правове поле. Зокрема, вніс на розгляд до ВР пакет законопроектів, які б надали медичним закладам автономію. Але через конфлікт між профільним міністерством і профільним комітетом ці законопроекти так і не були ухвалені.

Суперечки, часті відправлення різних законопроектів на доопрацювання і популізм ряду політиків гальмували прийняття ключових рішень. Зараз маємо ситуацію, коли за майже три роки роботи нового парламенту кількість законів, які хоч якимось чином змінювали б систему управління чи фінансування медицини в Україні – дорівнює нулю.

"За міністра Квіташвілі ключові зміни саботували переважно Богомолець і Мусій. Вони відверто не хотіли погоджувати пропозиції саме ті, що йшли саме від Олександра (Квіташвілі – ред.). Бувало, доходило до абсурдного. Законопроекти прямо перед журналістськими камерами відправляли на доопрацювання, потім самі ж їх ніби-то доопрацьовували, а насправді – просто міняли місцями деякі пункти і потім казали, що змінили мало не все. Це виглядало комічно. Бо ж люди все бачать. Часу згаяно було багато", - розповідає INSIDER джерело у МОЗ.

фото прес-служби Верховної Ради

Після довгих очікувань і запиту суспільства, теперішній команді МОЗ вдалося розробити, публічно обговорити і затвердити рішенням Кабінету Міністрів концепцію реформи фінансування системи охорони здоров’я.

"На даний момент нарешті є ключовий реформаторський документ, який має змінити наступні речі: держава має відходити від принципу декларувати і обіцяти громадянам безкоштовну медичну допомогу до конкретного гарантованого пакету медичної допомоги, але який дійсно буде гарантуватись кожному громадянину. Другий момент – це впровадження системи, коли "гроші йдуть за пацієнтом". Тобто гроші лікарням на медичні послуги пацієнту будуть надходити саме туди, де працюватиме обраний вами лікар, - пояснює Олександр Ябчанка, менеджер "Реанімаційного Пакету Реформ".

Зараз декларації урядовців про те, що медицина є безкоштовною, вносять колосальний дисбаланс у відносинах між громадянами й медиками. Та, зрештою, із владою. До того ж, бюджетні кошти використовують нераціонально. Зараз людина платить за медичні послуги двічі: коли сплачує ПДВ та акцизів і також тоді, коли йде в лікарню. Це збираються радикально змінити: сплачуючи щороку єдину суму розміром у трохи більше 4 тис грн., пацієнт отримуватиме страхування на суму 100 000 грн.

"З’явиться безкоштовний пакет медичних послуг і ліків, які громадяни зможуть отримувати безкоштовно. Це в тому числі загальний аналіз крові, планові медичні огляди, і вакцинація", - коментує заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.

фото з Facebook Супрун

Законопроект Про державні фінансові гарантії зараз на обговоренні, і от-от буде зареєстрований у Верховній Раді. Разом з тим, як повідомляє джерело INSIDER в МОЗ, у відомстві прекрасно розуміють усі можливі ризики неухвалення закону й будуть максимально сприяти тому, щоб за нього все-таки проголосували.

"Після цього м’яч вже буде на стороні законодавчої гілки влади. І зараз тільки від депутатів залежатиме, чи реформа розпочнеться вже цього року, або ж буде відкладена на невизначений термін. Такі вже особливості бюджетного планування, що якщо ці законопроекти встигнути ухвалити цієї весни, то тоді зміни принципів фінансування можуть втілюватися на первинній ланці медичної допомоги уже у 2017 році. Якщо ж не встигнути, то раніше ніж з 1 січня 2018 року зміни розпочати буде неможливо. А враховуючи те, що 2018 рік може стати передбиворчим роком, то є висока ймовірність, що влада знову відкладе медичну реформу на потім", - коментує Олександр Ябчанка.

Перезрілі зміни

За оцінками експертів, реформа медицини – чи не найочікуваніша з усіх реформ в Україні. Страхова медицина – невід’ємна складова такої реформи.  Згідно даних соціологічної групи "Рейтинг", впровадження обов’язкового медичного страхування підтримують 46% опитаних українців.

На думку громадян, саме медичне страхування і відшкодування реальних затрат на медичні послуги допомогло б покращити стан медицини в нашій країні. Характерно, що зараз добровільне медичне страхування мають щонайбільше 6% українців, стверджують результати опитування "Рейтингу".

"Зараз інвестиції в оновлення основних фондів і впровадження інновацій – мізерні. Питання про введення добровільного і обов’язкового медичного страхування стане обов’язково, бо інакше просто не може бути. Це єдиний для нас шлях. Що пізніше будуть прийняті радикальні зміни, тим важче буде перелаштовуватися, - впевнений директор і засновник клініки репродуктивної медицини "Надія" Валерій Зукін.

Перед тим як впроваджувати реформу, треба на державному рівні прийняти ряд законів, які перерозподілять фінансування в системі охорони здоров'я, інакше взагалі нічого не зміниться, коментує Дмитро Луфер, операційний директор компанії Into-Sana.

"Причому мова йде в більшій мірі не про збільшення фінансування, а саме про цілеспрямоване зміщення акцентів з фінансування безпосередньо лікарень на оплату медичних послуг за кожного пацієнта, який був ними обслужений.

За планом, спочатку реформа охорони здоров'я буде впроваджуватися не на всій території України, а лише в деяких регіонах, каже пан Дмитро.

"Це будуть так звані "пілотні проекти", де, по суті, буде тестуватися працездатність, переваги і недоліки нововведень. Які це будуть регіони, поки не афішується. Швидше за все, жителі цих пілотних регіонів перші зміни побачать вже в 2017 році, але наскільки вони стануть відчутні, буде залежати від фінансування, про яке я говорив на самому початку. Що стосується України в цілому, то це не раніше наступного року", - пояснює Луфер.

"Найбільш поширена фраза, яку чуємо під час поїздок у регіони – це те, що реформа не тільки назріла, а й вже давно перезріла.  Активісти готові писати листи і своїм мажоритарникам та навіть президенту про те, що реформа є невідкладною, і законопроект треба ухвалити от вже зараз", - додає Олександр Ябчанка.

За його словами, реформа системи охорони здоров’я може об’єднати коаліцію і стати тією самою "success story" політиків різних фракцій перед наступними виборами.

"У президента зараз не так багато є реальних реформ, якими він може дійсно похвалитися. Очевидно, що є групи, які активно будуть реформі заважати, але я маю надію, що ці групи не так близькі до президента.  Медична реформа у тих термінах, які декларує МОЗ, була б справді корисна для політиків, щоб показати результат у передвиборчий рік. Для цього зміни треба почати вже цього року. Я дуже сподіваюся на здоровий глузд наших народних обранців", - додає він.

Операція "реімбурсація"

З 1 квітня 2017 року в Україні має запрацювати програма реімбурсації – компенсації вартості ліків по аптеках. Уряд виділив на реалізацію цього процесу 500 млн грн.

Одночасно уряд вводить референтні ціни (середні по сусідніх країнах) на ліки, що входять у програму – на ліки від гіпертонії, цукрового діабету 2 типу та бронхіальної астми. Люди, які страждають цими захворюваннями, зможуть отримувати рецепти на потрібні їм препарати у лікуючого лікаря, а самі препарати зможуть отримувати безкоштовно в аптеках.

Реімбурсація має запрацювати не відразу, а поетапно, кажуть експерти. Але станом на 27 березня досі відсутній реєстр пацієнтів, і тому невідомо, кому скільки ліків потрібно, стверджує Ірина Сисоєнко, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

"У кожному регіоні – різна кількість хворих як на діабет, так і на інші хвороби, на ліки проти яких пропонується ввести референтні ціни. І поки що невідомо, чи встигнуть створити цей реєстр до 1 квітня, - пояснює вона.

При всій правильності концепції референтного ціноутворення, вона не дасть належного ефекту без цілісної реформи системи охорони здоров’я, каже Олександр Ябчанка.

"Для того щоб реімбурсація була ефективною, аби кошти на медикаменти використовувалися ефективно, має запрацювати єдина електронна база пацієнтів. А вона зможе запрацювати лише тоді, коли почнуться ось самі ці зміни системного характеру, коли громадянин буде укладати з медиком, якого обирає сам. Медик вноситиме його у єдину базу пацієнтів, і тоді пацієнт буде отримувати ліки у тій кількості, яка йому потрібна, і отримувати їхз саме від свого лікаря первинки. Все це потрібно запускати в комплексі", - підсумовує Ябчанка.

За словами експертів, зараз Україна стоїть на порозі реального ринку медичних послуг. Питання тільки у тому, коли саме почнуться ці зміни. Якщо до травня 2017 року ВР проголосує за законопроект "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів" та законопроект щодо автономізації закладів охорони здоров’я, цей процес почнеться вже цього року.

Катерина Гончарова, журналіст Styler-РБК, для INSIDER

Опубліковано в Суспільство

Те, що відбувається в сфері охорони здоров’я, немає нічого спільного з реформами.

Про це заявив заступник голови Комітету  ВРУ з питань охорони здоров’я, депутат від «Народного контролю» Олег Мусій в ефірі «Подробиць тижня».

Він зазначив, що дії, які презентують, як реформи, насправді –  лише намагання «підігнати» під жалюгідний бюджет і так занедбану медицину.

«В Україні на даний момент реформи знищують народ, замість того, щоб рятувати. Установи охорони здоров’я повинні надавати адекватну медичну допомогти. Але немає інфраструктури, хорошого обладнання, присутній кадровий голод», – констатував Мусій.

Нардеп наголосив, що незадовільний стан медицини зумовлений неякісним управлінням в МОЗ та корупцією у медсфері.

«Дії ще Уряду Яценюка і дії нинішньої влади – знищення українського народу через неадекватну систему охорони здоров’я. Ми і досі не можемо призначити  особу відповідальну за цю сферу», – заявив він.

Мусій зауважив, що дорожня карта реформ у медицині напрацьована профільним Комітетом ВРУ ще півроку тому.

«Усі закони прописані, але голова Верховної Ради не виносить їх на розгляд. Депутатів позбавляють нашого конституційного права визначати першочергові законопроекти та призначати відповідальних людей у КМУ», – повідомив нардеп.

 

 

Опубліковано в Суспільство

Україна запровадила до виконання Стратегічний оборонний бюлетень (СОБ) як один з основних документів, в якому прописана чітка програма розвиту сектору оборони і безпеки країни. Прийняття цього документа ознаменоване низкою моментів. У понеділок з’явився відповідний Указ Президента Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України».

Перше — на носі саміт НАТО у Варшаві, перед яким Україна отримала ясні месиджі до тісного співробітництва з НАТО і більш активної роботи щодо членства. Нагадаємо, що ще 2008 року Німеччина і Франція зірвали поступ України до ПДЧ.

Другий аспект — в Україні точиться війна, в якій наша країна зіштовхнулась з агресією сусідньої і потужної в мілітаристському плані державою. І не дивлячись на те, що РФ залучило широкий арсенал зухвалих, цинічних методів «гібридної війни», Україна впевнено тримає оборону. А це говорить про те, що і самому НАТО є чому повчитись у нас.

Третє — в Україні залишається досить широкий шар кадрових військових, для яких реформування означає перелом «хребта». Сталі корупційні схеми, клонування «генералів», бюрократія, старі окостенілі радянські підходи до оборони, тощо — це той букет хвороб, який досі вражає систему оборони і безпеки країни. І варто сказати, що НАТО вже досить явно вимагає від української влади і військової верхівки конкретних кроків. Грубо кажучи — нас тягнуть за вуха до стандартів НАТО.

Альянс в свою чергу зацікавлений в своїй присутності на східних теренах Європи. Представник Державного департаменту США Джошуа Бейкер нещодавно сказав, що «Україна — партнер, і в якомусь сенсі, навіть член НАТО». Безумовно, фраза перебільшена, але видає усвідомлення Заходом необхідності побудови на теренах східної Європи потужного щита. Можна сказати, що ці землі стали тим самим краєм перед прірвою за якою залишається загроза великої війни. Україна є буфером між агресивними планами Кремля і явно переляканою перед спектром загроз Європою — від мігрантів до терактів. Тому НАТО потрібна сильна в оборонному сенсі Україна і при цьому з ясним курсом. На жаль, нам прийдеться не лише впроваджувати в життя чіткі пункти згаданих документів, але й боротись з внутрішнім саботажем, який і призводить до розмитих позицій та плутаних заяв.

Iгор КАБАНЕНКО, адмірал, експерт з питань оборони і безпеки:

— Стратегічний оборонний бюлетень є вкрай важливим документом. Виходячи зі стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини України — СОБ є наступним документом стратегічно-виконавчого рівня, який безпосередньо розставляє по полицям основні стратегічні речі стосовно того, що треба конкретно робити. За ним необхідна державна програма реформування і розвитку ЗСУ, державна програма розвитку озброєння та інші більш деталізовані документи. 

В СОБ визначено досить чітко і розписано п’ять стратегічних цілей. В ньому немає загальних фраз і лозунгів. Це величезний плюс. Окрім того, визначені конкретні строки — 2020 рік. Тепер для того, щоб виконати цей документ треба дуже серйозно і напружено попрацювати. Обсяг завдань достатньо амбітний. Все це прив’язано до імплементації стандартів НАТО, зміни в системі управління за зразком Альянсу, зміни в системі логістики, перехід на нові підходи стосовно оперативних спроможностей. В пріоритетах питання побудови системи управління, щоб не було дубляжу гілок управління, а були чітко розподілені повноваження.

Після здійснення цієї серйозної перебудови практично вже не буде нічого радянського. Адже нині в існуючій системі оборони залишаються багато радянських підходів. Це буде зовсім інший спосіб існування Збройних сил, інший спосіб виконання завдань, інша система комунікацій, в тому числі і те, що стосується кадрового резерву. Це має бути системна перебудова, але яку ще треба буде здійснити. Документ все ж таки зазначає основну архітектуру, яку треба втілювати. 

Окрім того, цей документ вкрай важливий відносно тих меседжів, які пролунають на саміті НАТО у Варшаві. Це була серйозна робота з двох сторін. Над документом працювала велика кількість людей, в тому числі, експертів, радників. Він досить суттєво змінив свою суть порівняно з попередніми редакціями. Ця редакція важлива в акценті просування нашого війська і сил національної безпеки та оборони в співробітництві з Альянсом. І використання кращих оборонних моделей, які існують на Заході.

Звичайно існує і ризик того, що старі люди і старі принципи будуть гальмувати виконання цього документу. Все буде залежати від того, як буде працювати система на робочому рівні. Якщо конкретний виконавець не буде поділяти світоглядні позиції щодо розвитку ЗСУ, то вона буде або гальмувати, або навіть робити все навпаки. І це безумовно, повторюю, один з ризиків щодо реалізації програми. Треба ґрунтовно працювати над зміною структури виконавців і зміни їхньої ментальності. Необхідно виділяти людей прогресивних, з західною освітою, з відповідним світобаченням. Вони мають бути лідерами в цих процесах інтеграції до НАТО. Потрібно не лише змінювати зовнішнє обличчя за формальними заявами і звітами, але й змінити внутрішній зміст. Багато людей просто не розуміють, що таке стандарти НАТО. Для багатьох це лише популярний вислів, але не має усвідомлення що за ним стоїть. Стара ментальність буде стояти на заваді позитивним змінам. І що важливо, це те, що виконувати Стратегічний оборонний бюлетень має не лише одне Міністерство оборони. Йдеться про залучення всієї державної системи, зміну і розвиток її внутрішньої сутності.

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:

— Українська влада, за нашими оцінками, зробила приблизно половину того, що могла б зробити у сфері реформування в секторі оборони і безпеки. Перша частина — завжди документальна, тобто загальне бачення того, як треба будувати армію і взагалі сектор безпеки. І на цьому етапі у нас є серйозне просування вперед, яке пов’язане з тим, що основні документи загального формату затверджені — це Воєнна доктрина, Стратегія національної безпеки і нарешті Стратегічний оборонний бюлетень. Тепер дуже важливо, щоб на підставі цих документів були розроблені реалістичні програми. Йдеться про три величезні програми, нереалізація яких не дозволяє рухатись ані у створенні нового типу українського війська, ані у створенні системи забезпеченні війська новим озброєнням. Перша програма — це програма будівництва та розвитку ЗСУ до певного періоду. Друга — це державна цільова програма розвитку озброєнь. Третє — державна цільова програма розвитку оборонно-промислового комплексу. І тут важливо, щоб всі ці програми були реалістичні.

Якби наша влада була наполеглива і працювала над цими документами з першого дня, то ми б вже мали всі ці програми. Через те, що ми не маємо детальних програм, то й не можемо казати більш конкретно і рішуче як, коли і у який спосіб ми отримаємо професійну армію. Другий момент, досі влада не дотягнулась до реформування оборонної промисловості. Вже на слуху обговорення створення спеціального агентства з питань ОПК і космосу, або з питань ОПК і військово-технічного співробітництва. Навіть в п’ятницю, коли був затверджений на РНБО Стратегічний оборонний бюлетень, мало б розглядатись і це питання. Всі цього очікували, але чомусь це питання так і не було піднято. Існує певна нерішучість внаслідок невирішених кадрових питань. Хто буде керувати оборонною промисловістю? Тут виявились певні проблеми. Хоча я знаю від досить серйозних джерел, що перший віце-прем’єр міністр Кубів готовий таке агентство долучити у структуру виконавчої влади і зробити все, щоб воно працювало.

Безумовно, прийняття СОБ пов’язано із самітом НАТО, який відбудеться в липні. Цей саміт є одним із визначальних віх у відносинах України із Заходом на новітньому етапі. Меседжі були досить чіткі — якщо не буде кроків в реформуванні в тому числі в оборонному секторі, то відношення до України може змінитись в бік охолодження. А це означає, що ми ризикуємо повернутись на рівень 2008 року, коли Захід продовжував заохочувати Україну до реформ, але розчарувався в нас.

Є низка позитивних кроків, які ми мусимо назвати. Це перш за все створення Сил спеціальних операцій і початок роботи над можливостями України щодо завдання асиметричного удару. Другий момент — трохи змінена ситуація у системі державних закупівель та прийняття Закону, який ми називаємо «Прозорро». Це вдосконалить систему державних закупівель і знизить рівень корупції. Досягнута домовленість про допомогу НАТО у розбудові Військово-морських сил України і модернізації Державної прикордонної служби. Але те, що у нас досі не проголошено чіткого курсу на створення професійної армії і те, що у нас немає реформи оборонної промисловості, то все це переполовинює ті досягнення, про які хочеться говорити. Більше того, хочу сказати — якби не цей саміт НАТО, то ми б ще чекали певний час щодо прийняття Стратегічного оборонного бюлетеня і створення Сил спеціальних операцій. Західні партнери фактично стимулювали нас до більш активних кроків.

 

Опубліковано в Суспільство

Впродовж останніх двох років роботи у Міністерстві освіти і науки, більшість моїх зусиль були направлені на реформу вищої освіти, пише Інна Совсун, перший заступник міністра освіти і науки України, на УП

Спершу – на прийняття, а потім – імплементацію нового Закону "Про вищу освіту".

Зміни у цій сфері завжди проходять повільно. І з-поміж усього потоку новин ці зміни можуть пройти майже непоміченими.

Тому я хочу подати стислий progress report, окресливши все, що нам вдалось зробити, чим ми займаємось зараз, що плануємо.

ЩО ЗРОБЛЕНО?

Змінилась процедура вступу до ВНЗ. Ми зробили її автоматизованою, а отже – більш прозорою.

Система себе виправдала: нам вдалося зарахувати 85% абітурієнтів у першу "хвилю" вступу – це дуже хороший показник.

Адже раніше в окремих ВНЗ до 40% вступників зараховувались після завершення офіційних процедур просування рейтингових списків, тобто — непрозоро.

Затверджено новий перелік галузей знань і спеціальностей. Ми намагалися максимально укрупнити спеціальності та наблизити їх перелік до міжнародних класифікацій.

Навіщо? Це полегшує процедури визнання кваліфікацій, дає можливості ВНЗ створювати нові міждисциплінарні програми, відкриває для випускників кращі перспективи для подальшого працевлаштування (адже спеціальності стають більш широкими) тощо.

Розмови про необхідність ревізії переліку велись роками. Але при формуванні нового переліку включались потужні лобістські інтереси. Бо зберегти старий – означало "законсервувати" чинний баланс у розподілі впливів в університетах.

Забезпечили закріплений у новому законі принцип університетської автономії – адміністративної, фінансової, академічної.

Скасування типових штатних розписів створило передумови для кадрової автономії. Університети отримали можливість реалізації закладеної в новому законі "Про вищу освіту" норми для розміщення коштів на банківських рахунках.

Міністерство довірило університетам самостійно формувати навчальні програми, знявши вимоги щодо обов'язковості окремих навчальних дисциплін.

Крім того, ми створили умови для інтенсивнішої міжнародної співпраці, затвердивши нове "Положення про академічну мобільність" та спростивши процедуру визнання іноземних дипломів (нострифікації).

Приєдналися до "Горизонту 2020". Це відкрило хороші можливості для студентів і науково-педагогічних працівників у плані міжнародного досвіду. Це дає нам змогу інтегруватися у світовий освітній та науковий простір.

Звісно, законодавчі зміни — це найперше завдання Міносвіти, проте необхідно також працювати з самою академічною громадою.

Започаткували серію тренінгів для студентських активістів, з роз'ясненням прав та можливостей студентів у нових умовах. Такі треніги вже пройшли в Одесі та Кіровограді.

Наступний відбудеться в Харкові 20-21 лютого.

26 лютого в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка – перший із запланованої серії тренінг для викладачів та аспірантів на тему "Як публікуватися у міжнародних рецензованих виданнях".

Завдяки офісу Програми "Фулбрайт в Україні" ми залучили до участі іноземних дослідників, що тимчасово перебувають в Україні.

На тренігах виступатимуть також українські науковці, котрі мають відповідний досвід. Вже погоджено проведення таких тренінгів у березні – у Харкові та Львові.

НОВИЙ ЗМІСТ ОСВІТИ

Ключовим завданням на 2016 рік є оновлення змісту освіти.

Для цього ми створюємо Науково-методичну раду при Міністерстві на конкурсних засадах.

Наразі оголошено конкурс до науково-методичних комісій, котрі будуть розробляти нові стандарти вищої освіти.

Ми активно запрошуємо долучитись до цього процесу людей, які володіють знаннями та досвідом для розробки стандартів нового покоління — таких людей, що будуть виписувати очікувані компетенції випускника, а не даватимуть чіткі вказівки для університетів, які предмети і у якому порядку треба вивчати.

РЕФОРМА ДЕРЖАВНОГО ЗАМОВЛЕННЯ

Чи не найбільш кардинальні зміни, які МОН планує здійснити найближчим часом, стосуютьсязміни фінансування вищої освіти.

Ми хочемо відійти від традиційної радянської схеми розподілу державного замовлення і перейти на більш сучасну, європейську систему, базовану на показниках успішності діяльності ВНЗ.

Міністерство спільно з представниками ВНЗ та експертами вже напрацювало загальну концепцію та пакет законодавчих змін.

Зміни передбачають, що розподіл державного фінансування вищої освіти буде здійснюватися за формулою, яка враховує як "витратні" показники діяльності ВНЗ (у першу чергу - кількість студентів з числа найкращих, які захотіли навчатись у ньому), так і показники, що ілюструють ефективність діяльності університету (наукові результати, інтернаціоналізація, внутрішня система забезпечення якості, рівень працевлаштування випускників тощо).

Показники ефективності мають збиратися через моніторингові системи для того, щоб ця інформація була об’єктивною та надійною.

Ключове завдання — створити систему розподілу коштів, яка буде прозорою, зрозумілою, обґрунтованою та матиме довіру суспільства.

КІЛЬКІСТЬ ВНЗ

Боротьба за якість освіти неможлива без закриття тих навчальних закладів, які не забезпечують належну якість (а деякі з них існують взагалі лише на папері).

Щоб студенти, які навчалися за кошти держзамовлення за тією освітньою програмою, яка втратила акредитацію, могли продовжити своє навчання, ми розробили та затвердили спеціальний порядок їх переведення.

Тепер вони можуть продовжувати своє навчання за кошти держбюджету в іншому, кращому навчальному закладі, а університети перестануть спекулювати тим, що у разі втрати акредитації випускники опиняться без дипломів державного зразка, на які вони розраховували при вступі.

За два роки майже 80 ВНЗ (переважно — приватних) втратили ліцензії на веденняосвітньої діяльності.

П'ять державних ВНЗ було приєднано до інших, більш потужних університетів. В усіх цих випадках студенти продовжували навчання на тих же умовах, що і раніше.

Звісно, скорочення кількості ВНЗ не є метою саме по собі.

Важливо – створити оптимальну мережу університетів, котра б відповідала на потреби суспільства, враховувала б економічні, суспільні та демографічні тенденції розвитку.

БОРОТЬБА ЗА АКАДЕМІЧНУ ДОБРОЧЕСНІСТЬ

Плагіат, списування чи просто недбале ставлення до продукування академічних текстів стали нормою в українській освіті.

Найпростішим рішенням є перевірка на плагіат усіх робіт — починаючи з курсових і закінчуючи докторськими дисертаціями.

Проблема із функціонуванням антиплагіатних програм не в тому, щоб встановити саму програму, яка здійснюватиме перевірку, а в тому, що наразі немає з чим звіряти.

Зараз наше завдання – створити єдиний національний репозитарій академічних текстів, доступ до якого буде в усіх ВНЗ.

Вони завантажуватимуть туди нові тексти, написані у рамках навчання чи роботи у ВНЗ, перевірятимуть їх на плагіат і поповнюватимуть репозитарій.

Таким чином, база даних буде завжди актуальною. Робота над створенням такої бази вже розпочалась і це буде потужний поштовх для автоматизації перевірок на плагіат.

Проте, важливо усвідомлювати, що перевірка на плагіат — це лише один з багатьох елементів просування академічної доброчесності.

Попри технічні складнощі — він є найпростішим, але не достатнім для вирішення проблеми академічної недоброчесності.

Міжнародна практика показує, що ключовою залишається зміна цінностей, підходів і практик в університетах. Це ілюструють матеріали Ради Європи, підготовлені у рамках діяльності

Такий процес складніший і триваліший, проте без цього неможливо подолати проблему.

У 2016 році Міністерство освіти і науки України в партнерстві з Американськими радами з міжнародної освіти та за підтримки Посольства США запускає Проект сприяння академічній доброчесності в Україні.

До участі у проекті зголосились 10 університетів по всій країні.

Завдання проекту — просвітницька та роз'яснювальна робота для студентів та викладачів, сприяння у розробці кодексу честі, допомога у створенні курсу Академічного письма.

ЗНО ПРИ ВСТУПІ НА МАГІСТРАТУРУ: ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ

Ще один амбітний крок, запланований на 2016 рік, — запровадження тестування юристів при вступі на магістратуру.

Зовнішнє незалежне оцінювання, яке справедливо вважається однією з найуспішніших освітніх реформ, дозволяє уникнути корупційних ризиків. Але подібні проблеми зі вступом до магістратури, особливо на юридичні спеціальності, залишаються не вирішеними.

Зовнішня оцінка знань абітурієнтів при вступі на магістратуру — питання, яке давно обговорюється.

Звісно, такий іспит можна проводити лише за умови значної схожості у програмах підготовки в різних вишах.

Водночас, ключова ідея реформи вищої освіти — розширення автономії університетів, у тому числі, при формуванні навчальних програм. Тому для багатьох спеціальностей єдиний іспит при вступі на магістратуру є неможливим, адже означатиме значну уніфікацію навчальної програми бакалаврату.

Проте є і чимало спеціальностей, для яких єдиний тест є не просто можливим, але й бажаним.

Право – одна з таких спеціальностей: ступінь схожості програм є високим, бо вони всі відштовхуються від вивчення єдиної законодавчої бази.

Важливо відзначити, що залучення до проекту з пілотного тестування відбувається на добровільних засадах.

Міністерство надає комунікаційний майданчик, проте ініціатива іде від самих вищих навчальних закладів. Адже відповідно до Закону "Про вищу освіту", університети самі обирають метод та форму складання вступного іспиту на магістратуру.

Наразі до проекту приєдналося 11 ВНЗ, які погодилися не тільки розробляти тести, а й провести цього року як експеримент таке тестування на своїх юридичних факультетах.

Триває відповідальна, кропітка і надзвичайно важлива робота над розробкою іспитових завдань, яка була б неможлива без наших стратегічних партнерів – Проекту USAID "Справедливе правосуддя" та Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

За їх допомоги було проведено серію тренінгів з основ тестології для представників вишів та відбувається загальна координація роботи окремих робочих груп всередині проекту.

Окрема увага приділяється його конфіденційності, що є запорукою успішності всього проекту.

З одного боку, розробники розуміють свою відповідальність і письмово зафіксували свої зобов’язання щодо нерозголошення завдань.

З іншого боку, ми попросили Український центр оцінювання якості освіти адмініструвати проведення такого зовнішнього оцінювання, що забезпечить якісний друк тестових матеріалів і їх доставку до місць проведення вступних випробувань.

* * *

Роботи попереду ще дуже багато.

Зміни потебують часу та активної участі усіх сторін — МОНу, місцевих органів влади, ректорів, викладачів, студентів. Адже лише спільні зусилля дадуть результат.

 

Опубліковано в Суспільство

1. Країна потребує системних реформ. Всі це розуміють, але кричать про перевибори, які зупинять реформи на півроку-рік і ймовірно кинуть країну в хаос.

2. В країні є термінова життєва необхідність в реформуванні митних і податкових органів. Про це чомусь ніхто не говорить і 95% експертів не знають прізвище керівника митниці, зате всі 100% оруть про реформу прокуратури.

При цьому навіть не розуміючи, що реформа прокуратури не можлива без законодавчих змін і якісної зміни кадрів, для чого потрібні гроші. Багато грошей, які суспільство не готове платити чиновникам.

3. Люди, які взялися реформувати прокуратуру, і чомусь робили це без елементарного розуміння, без зміни правил, без лобіювання суттєвого підвищення зарплати, цілком очікувано провалили "реформи" прокуратури. Але це не заважає "експертному середовищу" вважати цих людей професіоналами і бачити їх на посаді Генпрокурора.

4. Бездіяльність і некомпетентність заступників Генпрокурора є причиною для кар'єрного росту, на думку експертів. В той час як така ж сама бездіяльність Генпрокурора причиною для ганебної відставки. При цьому відповідальність за всі провали несе особисто Генпрокурор, навіть на провали заступників. А розпіарені заступники не несуть відповідальності навіть за свої дії чи бездіяльність.

5. Заступникам Генпрокурора, які так і не спромоглися навести елементарний порядок в Генпрокуратурі і розслідують 1 справу на 1.5 року на двох треба дати більше часу для реформ і другий шанс.

Другий шанс і більше часу треба дати і Губернатору Одещини, який за 9 міс. спромігся поламати паркан і навіть не ходить на роботу, не те щоб виконувати функції губернатора і СВОЇ обіцянки одеситам.

Зате в усьому винуватий Порошенко і Яценюк. І їм не можна давати ні більше часу, ні другого шансу.

6. На думку експертів основною проблемою України є корупція, з якою експерти невтомно борються, при цьому більшість з них не знає що це таке, а значна частина з експертів є джерелом корупції.

7. На думку експертів, які за 23 роки внєзапно зауважили корупцію і констатують що вона дуже розвивається, влада провалила боротьбу з корупцією. Але чомусь при "значному рості корупції" ті ж самі "експерти" вважають успішною роботу "антикорупційних" платформ і народних депутатів, що не внесли жодного законопроекту щодо боротьби з корупцією.

8. Всі борються з корупцією. При цьому бажаючи не зауважувати, що "антикорупціонери" з пустими деклараціями і зарплатою 6000 грн. мають видатки на рівні успішних бізнесменів.

9. Телевізор і фейсбук розривається від кількості експертів, реформаторів і антикорупціонерів, які ніхрена не роблять, в той час коли країні потрібні люди, що будуть пиз..ти популістів, в т.ч. фізично

10. Майже 100% експертів із соцмереж вважають себе прихильниками правої ідеології, при цьому голосують за "низькі тарифи" від йулі, готові голосувати за пустий пізд..ж Саакашвілі і всі масті популістів, кожен з яких обіцяє своєму лохторату абсолютно лівацьку популістично-утопічну хрєнь.

Головне, що нічого не міняється в засраних телевізором і експертами мозгах, ці мозги ніколи не здатні визнати, що помилялися довірившись черговим піз..болам.

Але я, без надії сподіваючись, писав і буду писати подібні пости.

Ігор Ронович

 

Опубліковано в Суспільство

Додаткова інформація