Так, панове, керівництва морських держав, що мають військово-морські угруповання в Середземному морі стривожені не на жарт. Стривожені діями Росії. Я б навіть сказав налякані. Ще б пак, російські інформаційні агентства з гордістю повідомили, що в Середземне море висувається цілий авіаносець. «Адмірал Кузнєцов». Єдиний. Ну тобто у РФ він адін, сафсєм адін. Патріоти Росії, ті хто кричав «Тополь санкцій не боїться» перебувають в патріотичному сп’янінні. А моряки країн НАТО (та й не тільки вони) не на жарт перелякалися. Звичайно, не міці російського флоту. Злякалися іншого. Але про все по порядку.

 Спочатку новина або ТАСС уповноважений заявити

Інформаційне агентство ТАСС повідомило, що «російський важкий авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов» влітку планують відправити в Середземне море». Мовляв там він очолить групу російських кораблів. Провідні російські ЗМІ витримали паузу, і вибухнули своїми новинами на тему. Правда, судно вже стало «авіаносцем». Мовляв поки воно на судноремонтному заводі. Але нічого страшного – готують погреби до нового російського вундерваффе. Ну того, що в мережі називають вундервафлями. Коротше кажучи, суперсекретних і жахливо страшних російських боєприпасів. Це, мовляв, не надовго. І скоро корабель попливе з Мурманська в теплі моря. Одним словом, гордість за Росію бере. І мовляв бійтеся брудні піндоси! Вони і боятися. Вже починають.

Чому – давайте розбиратися.

Упс... а не корабель

Отже, що таке «Адмірал Кузнєцов». Це той самий важкий авіаносний крейсер проекту 1143.5, який викрали з Чорного моря в 1991 році. Це коли РФ і Україна флот ділили. Збудований в Миколаєві. Ну як збудований, доведення судна не було завершено. Його викрали. Хоча, можливо, і не дарма. Інакше б проблеми були в України. Які?

Проект в тому вигляді, в якому він був виявився як би так сказати, не надто вдалим. Теоретично судно можна називати авіаносцем. Адже воно може приймати літаки з горизонтальними злетом і посадкою. Та ось проблема, побудували трамплін, а про комплекс літаків для цього самого трампліну якось не подумали. В акваторії Чорного моря, з його береговими базами ніби і нічого. Але відплисти далі і вже проблема. Літаки злітають. І Су-33 та навчально-бойові МІГ-29. Але авіаносці сильні, крім усього іншого, літаками управління і засобами РЕБ. Щоб не бути голослівним навожу цитату з російської щотижневої газети «Військово-Промисловий Кур’єр»: «На борту вітчизняного корабля немає літаків ДРЛО і У. Тобто немає поля управління як такого. І нема коштів для його створення. Навіть на гранично малих висотах на відстані трохи більше 40 кілометрів від «Кузнєцова» управляти палубними літаками Су-33 (здійснювати цілерозподілювання і цілевказування) вже неможливо. Тим більше цього не можна зробити на великих відстанях у випадку, якщо літаки зникнуть за радіогоризонтом».

Тобто вся авіація цього творіння інженерно-військового генія ефективна в радіусі 30-40 км від палуби.

Але найголовніше інше. У РФ немає транспортників, здатних сідати на палубу авіаносця. Немає як класу. А це означає, що про швидкі ротації команди, підвезення боєприпасів, ліків можна забути. Та що там – звичайні продукти на 2,5 тисячі осіб підвезти вже проблема. Хоча, російському ВМФ, можливо, це і не страшно. Нехай, мовляв, матроси брукву сушену їдять!

Ну і біс з ним, з цим проектом, доля судна теж не бісером вишита. За свою історію воно було «на плаву» не більше 5 років. Решту часу – ремонти. Ось лише офіційні дати «модернізації» «Адмірала Кузнєцова: 1992-1994, 1994-1995, 1996-1998, 2001-2004, 2008. Це так би мовити «великі ремонти». Та й зараз судно в доках 35 судноремонтного заводу в Мурманську.

У проміжках між спробами довести корабель хоч до елементарно осудного стану були і походи, і аварії і, звичайно, ремонтні роботи. Але під час походів «Адмірал Кузнєцов» серйозно погрожував різним країнам. Та так, що шум піднімався чималий. Ну, судіть самі:

- 1995 рік. Біля берегів Нової Зеландії виходять з ладу більше половини силових установок. Судно мало не викидає на берег. Новозеландський уряд починає планувати як боротися з міксом екологічної та гуманітарної катастрофи. З одного боку прибрати з чистих вод гору сміття і металобрухту. З іншого чимось нагодувати 2,5 тисячі диких і голодних людей.

- Грудень 1995 року. Похід в Середземне море. І знову силові установки, які просто сказали «упс». Судно рухалося з середньою швидкістю 2-4 вузла.

- Лютий 1996 року. Той же Середземноморський похід. Ювілей «Флоту російського». Судно зайшло на Мальту. Прийом у міністра оборони цієї морської держави. Ну тут думаю, краще за мене розповість російський адмірал Валєнтін Сєліванов:

«... Я пам’ятаю, як зараз. Сидимо ми на прийомі у міністра оборони Мальти в палаці. Мені офіцер зв’язку доповідає: «Вітер посилюється до тридцяти метрів на секунду. На «Кузнєцові» не працює жоден котел». Я відразу прикидаю: якір-ланцюг у нас витравлений на сто метрів, довжина корпусу 304 метра, до скель 250 метрів. Парусність у корабля величезна, його тягне на скелі.

Кидаю міністра і мчу до вертолітного майданчика. За всіма льотними правилами посадка на палубі при такому вітрі заборонена, але вертолітники посадили мене. Я вже передбачав найбільшу в історії ганьбу. Найбільший корабель Росії в рік ювілею лежить розбитий на скелях Мальти. Це б побачив по телевізору весь світ...

Спогади адмірала, який після такого випадку вважав, що краще подати у відставку, розійшлися широко. Навіть потрапили в ілюстровану енциклопедію «Авіаносці». До речі, видану в Росії в 2013 році. (Стор. 262)

- 1998 рік. Пульт управління стрільбою був залитий... 60-ма тоннами мазуту.

- 2000-2009 роки. 6 пожеж. Це тільки великі, які потрапили в ЗМІ.

Ну і нарешті, найцікавіше. Отже, на судні є 2 500 осіб. Вони їдять і, вибачте, какають. І смітять. Як ви думаєте, що відбувається з відходами? Відповідь на це питання «ненавмисно» прийшла з Британії. У 2011 році ця гордість Росії знову йшла в Середземне море і потрапила біля берегів Шотландії в шторм. Ну ураган – звичайна негода. І три російські кораблі нікчемно знітившись просять британців «дати перечекати негоду». Ті дивуються, але дозволяють – пам’ятають історію Нової Зеландії. Росіяни стоять. А далі дипломатичний скандал. Виявляється, за старою російською звичкою, судна запаскудили всю акваторію. Сміттям і продуктами життєдіяльності маленького але гордого екіпажу на 2,5 тисячі мужиків.

Те ж саме російське НТВ, яке сьогодні «пишається», повідомляло в 2011 році, що «Російський авіаносець влип у помийну історію». Шотландці (і британці) обурилися. Росіяни вибачалися.

Скоро ця гордість флоту російського піде в Середземне море. Щоб своєю присутністю демонструвати міць країни. Країни басейну і адмірали НАТО бояться не на жарт.

То чого боїться НАТО?

Звичайно, ніхто і не думає боятися «міці» авіаносця. На кораблі сьогодні аж цілих 8 справних СУ-33. Було 10, та 2 не давно втопили. На березі є ще з десяток літаків, які «модернізують». Причому деякі борти йдуть на модернізацію відразу після модернізації. Робота кипить.

Про дальність дії авіагрупи написано вище. Літаки, звичайно, можуть літати далеко. Але толку?!

Та й саме судно стоїть на ремонті вже 8-й місяць. Його ніби капітально ремонтувати збиралися. Та руки не дійшли. Назвали роботи «середнім ремонтом». А характеристики судна, як бойові так і ходові, ще в 2008 році були причиною відкритого листа міністру оборони РФ з вимогою припинити «тринькати народні гроші». Адже корабель «неефективний, небезпечний в експлуатації і дуже дорогий в утриманні».

Та що гріха таїти, самі росіяни зізнаються, що після того, як ця балія дійде до Середземного моря, вона стане на «капітальний ремонт тривалістю від 2 до 2,5 років».

І ось хвилюватися за психічне здоров’я своїх підлеглих. Постійний сміх, викликаний спостереженнями за героїчними спробами змусити плавати цю залізяку може привести до психічних розладів. Або ще гірше, до пропозицій «давайте потопимо, щоб вони більше не мучилися».

Але це швидше домисли. А реальні причини страху, виходячи з історії експлуатації цього чуда техніки можна перерахувати:

1. Питання чи дійде судно до Середземного моря. Якщо не дійде – ось тобі і екологічна та гуманітарна катастрофа. Діставати купи сміття зі своїх вод – справа клопітка і не приємна. А 2,5 тисячі голодних мужиків з незрозумілими моральними рамками – це страшніше за 200 тисяч біженців-сирійців.

2. Що вони будуть їсти. Адже транспортні літаки не літають – їх немає. А продукти потрібні. Путін ввів «санкції» на європейські продукти. А військове судно – територія РФ. Сушена бруква може викликати розлади шлунка. А це вже причина наступної проблеми...

3. Добре їсти, куди ця орава буде какати?! І викидати сміття. Словосполучення «російські судна» якось слабо співвідноситься зі словами «управління відходами» або «екологічна утилізація». Ще одна проблема.

Ну і нарешті, банальні побоювання як би випадково не потопити цю балію. Не стріляниною. Росіяни заради демонстрації потужності по своєму ТБ, звичайно, полізуть «зближуватися». Мовляв, своїми маневрами змусимо відступити «піндосів». А тут біда. Неакуратний розворот якогось американського авіаносця може створити велику хвилю. І не факт що на «Адміралі Кузнєцові» в цей час не станеться нова аварія силових установок. І тоді підніметься виття про «ніж нижче спини» і «крадіжку останніх плавок у нашого ВМФ»

Коротше кажучи, самі проблеми.

А може, так і треба?

З іншого боку, а може, так і треба. Ну, потоне ця бляшанка – скільки металобрухту буде!!! Звичайно, Росія буржуям його не віддасть. Але є «союзник» – Білорусь. Лукашенко із задоволенням візьме участь в розпилі гордості російського флоту. Тим більше, що на білоруському металургійному комбінаті традиційно не вистачає брухту для переплавки. І буде тоді нова морська держава (флот для доставки брухту потрібен). І зламає на радощах Лукашенко новий калькулятор...

 

Ігaр Тишкевiч

http://hvylya.net/analytics/geopolitics/chem-flot-rossii-napugal-nato-v-sredizemnom-more.html

 

Опубліковано в Суспільство

Додаткова інформація