США підштовхують Україну до вибору: або станьте державою, або зникніть"

  • Друк
  • Email

"У Сполучених Штатах Америки розуміють, що Росію треба послаблювати скрізь. Це грає нам на руку", – Богдан Яременко, дипломат, голова правління фонду "Майдан закордонних справ", в інтерв'ю для журналу "Країна".

США можуть замінити військову допомогу Україні на кредити. Що це за сигнал?

– Що до нас ставляться, як до потужної країни. Маємо платити за свою безпеку. Не годиться випрошувати у Вашингтона лопаті для вертольотів і протитанкові установки. Трамп усім європейським партнерам каже: починайте платити за себе самі.

Тільки три держави – Японія, США і Німеччина – випускають станки шостого покоління. Конкурують між собою в економіці. Тим часом США платять 3,5 відсотка свого валового внутрішнього продукту на оборону і цим захищають Європу. А Німеччина не виділяє навіть задекларовані 2 відсотки.

Кредити на військову допомогу Україні вписуються у Трампівську риторику.

Що це змінить для нас?

– Підштовхують до вибору: або станьте державою, або зникніть. Це – ваша проблема, а не американська. Але продаватимуть не все. Визначають: а чи не занадто, що отаку-то штукенцію матимуть ті хлопці? Чи не занадто вони "індіанці" для цього? Чи не буде погано Америці, якщо таке озброєння потрапить в їхні руки? Це – питання домовленостей.

З другого боку, це формує новий рівень відносин. Платиш – і хтось у тобі стає зацікавлений. У США зараз немає зацікавлених Україною. Крім групи експертів. Як правило, це колишні посли. Мають з'явитися мільярдери, які зателефонують президенту і скажуть: "Дональде, там хороші хлопці з України. Треба допомогти". Коли почнемо платити, такі з'являтимуться.

Таки заплатимо?

– Ця влада – ні. Не готова пожертвувати власним збагаченням заради інтересів держави. Якась наступна обов'язково це зробить. Поки що держзамовлення – це система перекачування коштів у руки тих, хто їх розподіляє.

Як змінилися стосунки Євросоюзу і Сполучених Штатів?

– Ще років 10 тому Європа була галасливим, неорганізованим, безневинним союзником. Зараз стала торговельно-економічним конкурентом. Хоча не політичним. Зросла роль Німеччини, Франції, Великої Британії.

Трамп віддзеркалює це. Говорить карикатурно, але озвучує справжні проблеми. Але з точки зору безпеки й цінностей, американці дивляться на Європу як на союзника.

У Кремлі все чітко з визначенням основних напрямків розвитку. Однак нестабільна внутрішня ситуація, політична, економічна, демографічна. Ніхто не візьметься сказати, що позиція Росії щодо Криму, Сирії не зміниться за рік чи два.

Більш-менш передбачуваний Китай. Але він дуже залежить від світової економіки.

Загалом сьогодні у світі є прогнозована непрогнозованість.

Чи спрацює економічний фактор так, що Росія відмовиться від окупованого півострова?

– Через фінансові труднощі Москва ніколи не скаже: "Забирайте назад Донбас і Крим". Скоріше зроблять свій народ жебраком. Але окупація і війна підривають економіку Росії. Маємо довести до такого рівня виснаження, коли наші силові спроби повернути Крим не зустрічатимуть очевидного спротиву. Вони будуть або не в стані, або зважуватимуть, чи треба їм боротися аж так.

Як остаточно обрубати зв'язок із Росією?

– Треба розірвати дипломатичні відносини. Решта відпаде автоматично. Й оголосити воєнний стан, аби видворити з України збройні регулярні й нерегулярні підрозділи РФ. Це ознаменує політику спротиву Росії. Не терористам – як АТО, а конкретній державі.

Зараз це відбувається хаотично. Відтак немає результату.

Квоти на українську мову на телебаченні – не запізніле рішення?

– Це жест відчаю. Я жив у мовному гетто. У 1960–1970-х україномовні родини в Києві майже всі одне одного знали. Коли в магазині звертався українською, реагували: "Этот мальчик – из села". Був у меншості на своїй землі. Моє гетто розширили до 75 відсотків. Дякую. Квоти слід запроваджувати на неукраїнське.

А як щодо інших заборон?

– Підтримую заборону компаній, яким належать російські соцмережі та сервіси. Це – інструмент вивчення громадської думки і впливу на неї. В Росії він добре розроблений. В Україні – ні. Є загрози, що і в нас ним користуватимуться безвідповідально, але хтось це робитиме і правильно. Заборона поверне частину грошей з реклами. Напевне, це дасть шанс українському сектору трохи заробити.

Політика перетікає в інтернет?

– Політична боротьба відбувається у мізках, як і раніше. А інтернет стає все помітнішим засобом комунікації. Бо найбільш масовий і демократичний.

Чим може скористатися Україна з того, що показали перші місяці президентства Трампа?

– Півроку тому експерти з усього світу, і ми теж, кричали, що Трамп нас здасть. Домовиться за нашою спиною з росіянами. Результат перших 100 днів – чітка заява про підтримку України. Сказав, не буде торгуватися навколо Криму чи Донбасу, хоча й домовлятиметься з Москвою про Сирію. Отримали знову кредит довіри.

Але це не наша заслуга?

– Частково – й наша теж. Спрацювало антитрампівське лобі. Американського президента обставили червоними прапорцями, загнали у вікно можливостей. Щойно перейде межу, почнуть згадувати проросійські гріхи. Зорі поки що нам сприяють. В американському конгресі, в експертному середовищі чимало прихильних до України впливових гравців. Їхнє розуміння інтересів США збігається з нашими прагненнями американської допомоги.

Велика частина вашингтонського істеблішменту – військові. Мислять так: що може знищити мою державу? Китай або Росія. А хто робить спроби? Китай не загрожує, а РФ втручається у вибори, веде шпигунську діяльність, організовує провокації і має ядерну зброю. Війна для них – це не стріляти з автомата в окопі. А вибудовувати стратегію, шукати союзників. Тут і перетинаються наші інтереси. В Америці розуміють, що за таких умов треба послаб­лювати Росію скрізь. Що грає нам на руку.

Як змінюватиметься світ?

– Іншим ставатиме характер відносин між державами. Раніше США могли диктувати правила глобальної торгівлі. Зараз втрачають цю роль. Бо Китай став потужним, і в нього – своє бачення. Навряд чи йому можна буде щось нав'язати. Стає неможливо тиснути й на такі країни, як Бразилія. Звідси – перерозподіл сфер впливу.

Правила гри змінюються дуже швидко. Де найбільше зійдуться інтереси і відбудеться тертя, може статися вибух. Він затягне всіх у війну. На це скидається ситуація в Кореях чи Сирії, але не в Україні. Загроза такого сценарію зростає. Гравці підвищують ставки. Це причина для нас не вірити ні в які можливості миру з ­Росією. Коли всі підвищують ставки, понизити свої – це програти двічі. Спершу – в цій грі, а потім – у глобальній.

Якщо третя світова, то якою вона буде?

– Ніхто не знає. Все більше країн володіють ядерною зброєю. Змінюються технології та філософія її використання. Зокрема, упереджувальні удари та мініатюрні ядерні боєприпаси. Основні гравці – Росія, США – працюють над створенням не великої ядерної бомби зі здатністю знищити місто, а такої, що завдасть удару точково. Змете завод і щось навколо нього. Досі філософія була така: ядерна зброя – це не зброя поля бою, а засіб стримування. Якщо людство переступить психологічний бар'єр і ядерні боєголовки застосують на полі бою, станеться глобальна ядерна катастрофа. За малим вибухом буде більший, за тим – ще більший.

Якщо не світова війна, то що?

– Може бути й м'якший варіант – велика кількість регіональних конфліктів. Однак вони будуть відчутні для всіх. За маленькими країнами стоять великі. Тож напруження зростатиме.

Бойові дії – останній етап війни. Спершу створюють озброєння, зараз з'являються причини його застосувати.

Які?

– За часів холодної війни ситуація була гостра. Але її збалансовувало розуміння, що ніхто не переможе. Зараз є підстави поводитися агресивніше: кожен переконаний, що може отримати більше. Ідеологічні, політичні, інформаційні війни ведуть уже давно. Кібернетичні: втручання у вибори – це опрацювання алгоритмів військового застосування кібернетичної зброї. Її вже використовують: США в іранську мережу запустили вірус. Той розганяв пристрої для збагачення урану до неконтрольованого стану, і вони вибухали. Ці схеми вдосконалені, й кожен розуміє, на що здатен. Але не знають, на що спроможні інші. Ідеться не тільки про США, Китай і Росію. Багато над цим працюють Ізраїль, Велика Британія. До чогось готується Євросоюз. Москва цю ситуацію розкачала.

Що може стримати світ від глобальної війни?

– Бажання жити.

Loading...

Прокоментувати:

Activate checkbox for comment *

Додаткова інформація