В Кіровограді в суботу, 20 грудня, об 11:30, на Площі Героїв Майдану, відбудеться благодійний святковий захід до дня святого Миколая!

Організатори дійства - волонтерські організації міста, приготували цікаві програми та конкурси як для дітей, так і для дорослої аудиторії.

НА ВАС ЧЕКАЮТЬ:

- КУЛЬТУРНА ПРОГРАМА
- ЯРМАРОК
- БАРБЕКЮ
- СОЛОДКІЙ СТІЛ ТА НАПОЇ
- РОЗВАГИ ДЛЯ МАЛЕЧІ
- МАЙСТЕР КЛАСИ з виготовлення ялинкових іграшок; плетіння маскувальних сіток та бодіарт (точніше фейс-артsmiley)
- МУЗИЧНІ ВИСТУПИ:
- фронтмен гурту "Зона підвищеного тиску" Дмитро Семенюк ft Дмитро Васильєв;
- фронтмен гурту "Проти течії" Рама Вішес;
- вокалістка гурту "Don Blues Band" Єлізавєта Малюкова;
- Маша Моренко

ТА БАГАТО ІНШОГО!!!

Разом з цим Миколай пообіцяв досипати пару-трійку сюрпризів особисто від себе.

Активісти закликають всіх вдягатись тепленько, брати з собою діточок, собачок, кішечок, тощо, і приходити на свято. Ну і звичайно, не забуваємо, що наша небайдужість, це реальна допомога тим, хто і вдень і вночі оберігає нас з вами - нашим сміливим військовим. Всі зібрані кошти підуть на підготовку нашого війська до зимового періоду.

Волонтери висловлюють подяку всім, хто допомагав та всіляко сприяв в підготовці цього заходу: ІАЦ "Перевесло" (за звук та намети), центру розвитку людини та родини "Сонячний зайчик" та дитячій театральній студії "Добрі знаки" ( за дитячі святкові програми), кав'ярня "Два кофе" (за майбутню смачну каву, столи), творча майстерня "Капля", типографія "Копіювальний центр №1" (за друковані матеріали...), БФ "Берегиня миру" (за майстер клас з плетіння маскувальних сіток)Кіровоградській ОДА (за електрику та приміщення) та багатьом іншим.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Кіровоградські волонтери, що об'єдналися і влаштували пункт збору допомоги кіровоградським воїнам АТО звертаються до всіх містян із закликом не бути байдужими, і долучатися до справи допомоги захисникам України.
Вже місяць волонтери проводять на площі Богдана Хмельницького спільну акцію, і не збираються звідти йти аж до переможного кінця. За цей час в зону АТО було відправлено десятки машин завантажених різними необхідними військовим речами. Допомогу отримували бійці 17-го, 34-го та 42-го батальйонів, 3-го полку спеціального призначення, а також кіровоградці, що служать в інших підрозділах збройних сил.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Цього тижня в Кіровоград завітали справжні зимові морози, і для волонтерів, що проводять на площі Богдана Хмельницького збір допомоги кіровоградським воїнам АТО постало питання утеплення пункту збору. Намет, що стояв до цього не був пристосований до таких холодів, тому було вирішено його змінити.
За допомогою Управління ДСНС у Кіровоградській області, волонтерам змінили намет на більш теплий, обладнаний двома "буржуйками". Відтепер, відчайдухам-волонтерам не страшні ніякі морози, адже новий намет складається з трьох шарів і спеціально розрахований на зимовий період.

Читайте також: Коштовний дальномір, декілька вантажівок речей та продуктів, господарський реманент - такий результат третього дня спільної акції волонтерів у Кіровограді (ФОТО)

Читайте також: Кіровоградські школярі відвідують волонтерський намет і бажають допомагати воїнам АТО (ФОТО, ВІДЕО)

Читайте також: 10 тис. гривень з Москви для української армії, 17-річна дівчина, що хотіла здати кров для солдат: кіровоградські волонтери розповіли про перший тиждень своєї спільної інтерактивної акції (ВІДЕО)

Читайте також: Без права на слабкість. Жіночі обличчя кіровоградського волонтерського руху (ФОТО)

вірна подруга волонтерів - Маша

 

Отже, збір допомоги нашим землякам-героям на площі Богдана Хмельницького триватиме і далі.
Нагадаємо, спільну акцію волонтерів розпочали ще 11 листопада.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Сьогодні на початку засідання 33-ої сесії Кіровоградської облради, голова ради Олександр Чорноіваненко та голова ОДА Сергій Кузьменко, на честь сьогоднішнього Міжнародного дня волонтерів, нагородили почесною грамотою волонтерку-підприємця, ініціатора волонтерського намету на площі Богдана Хмельницького Олену Марцифей.

Читайте також: "Без права на слабкість. Жіночі обличчя кіровоградського волонтерського руху (ФОТО)"

Саме пані Олена подала ідею встановлення спільного волонтерського намету в центрі міста, і багато організацій на це відкликнулись. Відтоді, вже майже місяць на площі Богдана Хмельницького кипить титанічна робота.


Отримавши нагороду пані Олена скромно зазначила, що ця нагорода в першу чергу для тих відчайдух-волонтерів, які особисто возять зібрану допомогу в зону АТО, а не для неї.

Читайте також: Кіровоградські рятувальники привітали волонтерів зі святом (ФОТО)

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Сьогодні, 5 грудня весь світ відзначає День Волонтера. 
В сучасному індивідуалістичному світі, орієнтованому на егоїстичні цінності і персональний успіх за будь-яку ціну, служіння громаді, якимось вищим гуманним цінностям,  здавалось контрастним, непереконливим і точно не мейнстрімним.


Безкорисна турбота про ближнього, боротьба за моральні і національні ідеали, честь, гідність, принциповість, подвиг і героїзм  - всі ці майже книжні поняття матеріалізувались цьогоріч для багатьох українців, які вже й не сподівались на своєму досвіді їх спізнати. 


Революція Гідності і війна, що розпочалась одразу після неї, явили катастрофічну економічну ситуацію держави і повну недієздатність більшості життєво важливих державних інститутів. Майже втрачаючи свою державність, українці нарешті усвідомили її цінність і не шкодуючи ні сил ,ні ресурсів, ні навіть власного життя кинулись на її порятунок.
Небувале національне піднесення дало поштовх цунаміподібній хвилі волонтерського руху. Скидається враження, що ціла країна перетворилась на неспокійний вулик. Люди нескінченними потоками несуть гроші, речі, продукти для тих, хто  захищає їх на передовій від оскаженілого агресора.


Але для того, щоб все це конвертувалось в дійсно корисну допомогу, щоб було доправлено за призначенням і бажано якнайоперативніше, в нашому суспільстві з'явились - волонтери, ні не так, - ВОЛОНТЕРИ. Люди, які не за гроші, не за обов'язком,  а лише за покликом серця звалюють на себе всю відповідальність за забезпечення окремих підрозділів українського війська і армії вцілому.
Саме на їх плечах сьогодні тримається безпека воїнів, нормальне харчування і звісно тепло.

 

Саме вони, нині є найвпливовішими людьми в нашому суспільстві. Їх дослухаються, ними захоплюються на них прагнуть бути схожими, їм намагаються допомогти.
На честь свята, ми хочемо приєднатись до привітань і побажати нашим волонтерам сил, наснаги і якнайскорішого завершення війни.


А для всіх читачів, хто можливо досі не знайомий з найвідомішими кіровоградськими волонтерами, пропонуємо зробити це негайно.

Ті ж , хто слідкує за їх діяльністю мають чудову можливість відкрити щось нове в зовсім не слабких, але надзвичайно красивих наших дівчатах.


Ми задали кілька питань шести таким різним і таким неймовірно вольовим і діяльним кіровоградським волонтеркам.
І пропонуємо Вам їх відповіді для того, щоб краще зрозуміти чому вони це роблять, що відчувають і головне отримати заряд бойового духу і віри в перемогу. 

А запитання були наступні:

 - Коли тебе це поглинуло? Чи уявляла ти, що це так на довго затягнеться і займатиме стільки твого часу і зусиль?
 - Як змінила тебе війна?
 -Чи встановлюєш ти особисті стосунки з підшефними, як справляєшся з хвилюванням за них?
-Чи доводилось втрачати когось за цей час ?
- Що додає сил?
- Чи є в тебе плани чим займатимешся в мирний час після перемоги?
 -Чому Україна переможе? 

Оксана Червоная (Армія SOS) 

Коли тебе це поглинуло?

 Весной была надежда, что после президентских выборов ситуация кардинально изменится в лучшую сторону. Но очень скоро стало понятно, что это иллюзии. Поэтому в июне и была создана наша Армія SOS Кіровоград. Вошли в нашу команду те, кто реально стремился помочь армии.

Чи уявляла ти, що це так на довго затягнеться і займатиме стільки твого часу і зусиль?

Понимала, что это все быстро не закончится, но не думала, что это поглотит все мое время и силы.

Як змінила тебе війна?

Более недоверчиво стала относиться к людям. Я очень открытый в общении человек, не люблю, когда говорят неправду или поступают не по совести, а сейчас сталкиваюсь с этим очень часто.

Чи встановлюєш ти особисті стосунки з підшефними, як справляєшся з хвилюванням за них?
Вся наша работа построена на личных отношениях, потому, что мы не работаем через штабы. Это может быть командир роты, подразделения, просто военнослужащие.
Конечно, когда знаешь их лично, волнение и страх за них увеличивается в разы.
Бесконечно сверяешься с картой, кто, где, что там происходит в любое время суток.
Успокоить сможет только одно- окончание войны.

Чи доводилось втрачати когось за цей час ?

Когда этим живешь, потеря каждого бойца принимается очень болезненно.
Когда знаешь погибшего лично-вообще трудно перенести. Так было с Женей Подолянчуком. До сих пор не могу поверить, что его нет. С ужасом понимаю, какие глубокие раны остаются у тех, кто воевал рядом, хорошо знал, любил.

Що додає сил?

Осознание того, что наша работа необходима, потому, что в нынешней ситуации волонтеры взвалили на свои плечи то, что не захотела , а часто и не могла делать государственная машина. А бойцы на фронте должны четко видеть поддержку населения, понимать, за кого они воюют, знать, что нам не безразлично как они там.
Одним словом- никто кроме нас.

Чи є в тебе плани чим займатимешся в мирний час після перемоги?

Тем, чем и занималась 11 лет до этого. Книгами. Сейчас очень сложно выкроить время для бизнеса, потом, надеюсь, вернемся в нормальный ритм.

Чому Україна переможе?
Потому, что война сплотит всех нормальных людей, а вместе мы- сила.
Война проявила каждого человека. Уже сейчас можно понимать, на кого можно рассчитывать в дальнейшем, кто не подведет.
Наша нация возрождается сейчас, просыпается после многолетнего оцепенения
и когда мы проснемся- это будет новая страна, которую мы будем любить и гордиться.
 

Наталя Салімова 

Коли тебе це поглинуло?

 Плавно переросло з Майдану, але цілковито поглинуло, коли стало зрозуміло, що хлопцям потрібна підтримка, з травня місяця - це основне, чим я займаюся!Особисте життя відійшло на задній план.

 

Чи уявляла ти, що це так на довго затягнеться і займатиме стільки твого часу і зусиль?

Аналізуючи події Абхазіїї, Предністров’я, було зрозуміло, що це швидко не вирішиться! Відразу був настрой на довготривалу боротьбу.

Як змінила тебе війна?.

Змінила кардинально! Слова "Україна понад усе!" стали сенсом життя, а не лозунгом.

Чи встановлюєш ти особисті стосунки з підшефними, як справляєшся з хвилюванням за них?

Не можливо не встановити особистих відносин, так як беручи специфіку моєї роботи, ми в першу чергу їдемо туди, де ще не було волонтерів. І все, що накопилося за весь час, вони висловлюють нам! Постійно телефонують! Телефон працює 24 год. на добу! Дуже хвилююся! Коли запитують, чи страшно їхати туди? Ні, не страшно, страшно полишати хлопців і знати, що ввечері тут буде обстріл, страшно весь цей час чекати від них звістку!Волонтерство - це не робота, не професія, це поклик душі, без душі не можливо в цій справі, тому важко!

Чи доводилось втрачати когось за цей час ?. Багато втратив ДУК! Дуже важко це переживати!

Що додає сил?

Сили додають прості українці з України, з усього світу! или додає, момент зустрічі з нашими військовими! Розуміння того, що ти хоть крихтою допоміг!

Чому Україна переможе?

Переможемо, за ними правда! Ми боронимо мир, майбутнє наших дітей!Не ми в ростові воюємо

 

Юлія Мартинюк(Українська Варта) 

Коли тебе це поглинуло?

14 июля вечером , 34 бат. выехал в зону ато .16го они прибыли под Горловку, по дороге 

уничтожив одного из помощников боевика «Лешого». Через неделю ко мне приехал друг и 

сказал что нужно помогать ребятам , во многом нуждаються и без нас никак. 

Чи уявляла ти, що це так на довго затягнеться і займатиме стільки твого часу і зусиль?

С первого дня это занимало 24 часа в сутки, 7 дней в неделю.То что это будет так долго и 

не думала, надеялась, что максимум месяц, ну два ...
Як змінила тебе війна?

Война изменила кординально, разделив жизнь на «До» и «После» , на «Тут» и «там» . И

сделала намного сильнее чем была . 

Чи встановлюєш ти особисті стосунки з підшефними, як справляєшся з хвилюванням за них?

Они для меня теперь все как родные, многих из бат. знаю лично. Когда ребята уезжают, 

провожаешь их и сердце замирает, желаешь им счастливого пути, мысленно крестишь и 

просишь вернуться живыми! С волнением не справляюсь никак ... просто не показываю, 

нельзя не переживать за тех с кем еще вчера пил кофе в мирном городе и смеялся, а сегодня 

этот человек засыпает под звуки обстрелов 

Чи доводилось втрачати когось за цей час ?

Да, к сожалению, пришлось... Потеряли прекрастного человека, хорошего друга, отца 

маленькой девочки Диму Придатка из 3го полка.. 
Що додає сил?

Силы придают они, ребята, которые звонят с передовой и просят помочь, иногда 

банальными вещами, потом они звонят и говорят «Спасибо» , это много стоит. И те которых 

проважаем, они просят, что бы их ждали и тогда у них будет стимул вернуться . 
Чи є в тебе плани чим займатимешся в мирний час після перемоги?

В планах помогать раненным бойцам. Семьям погибших и их деткам, ведь они отдали 

свои жизни за нишу мирную жизнь тут. 
Чому Україна переможе?

Потому, что если уже наш народ встал с колен , то обратно его не поставить . Наша 

нация оказалась сильнее чем ожидалось . И это не первый день и месяц, доказывает наш 

маленький город с большим сердцем.


Настя Войчук 

Коли тебе це поглинуло?

Все почалось з Celox). Я допомагала з самого початку, але пасивно (могла переказати/дати 

якісь гроші чи щось купити і передати). Потім, на початку червня, мама мого друга – Стьобал Лєна, попросила дізнатись за Celox за кордоном, так як в мене там є рідні і друзі, з цього все і почалось. Вона перша, не змогла дивитись на це все зі сторони і проявила ініціативу допомоги нашим односельцям (спочатку, тепер коло підопічних набагато ширше) і підключила, підтягнула всіх нас. Так і з’явилась наша неофіційна, негласна 

команда). Друг (Стьобал Дмитро) займається разом з Лєною пошуком, замовленням, купівлею, відправкою (більша частина роботи на них), Саркісов Влад забезпечує нас медикаментами, я більше по збору коштів і по Celox). В цьому мені допомагають мої 

дівчата-однокласниці, друзі, подруга з Німеччини, знайома з Чехії, рідні, а також багато-багато інших людей. За що їм велика подяка!

Чи уявляла ти, що це так на довго затягнеться і займатиме стільки твого часу і зусиль? Хоча я дуже мрійлива і т.д., але в даному питанні – реалістка ще та… я чудово 

усвідомлювала і усвідомлюю на скільки це затягнеться. А про свій час і зусилля, чесно кажучи, не думала. Єдине відчуття – що можеш робити більше, а спати менше!))))

Як змінила тебе війна?

Мене не змінила! І моїх друзів, поплічників, знайомих не змінила! Лише проявила більш гостро все те, що було і є в нас всередині. Чесність, щедрість, мужність, готовність 

самопожертви проявляється в ширших рамках і стає інколи безмежною. Підлість, нахабство, боягузтво, байдужість, шкурність – випирають пухлиною. Все дуже просто – 

спочатку революція, зараз війна показують нам хто є хто! От і все. Деякі люди самоусунулись з мого життя у світлі всіх подій. Більша кількість –з‘явилась!

Чи встановлюєш ти особисті стосунки з підшефними, як справляєшся з хвилюванням за них?

З усіма підшефними ми, точніше це робить Лєна, контактуємо особисто, тому що допомога – адресна. А загалом, ці стосунки вже давно встановлені, тому, що переважна 

більшість наших підшефних – це люди, яких ми особисто знаємо, вчились в одній школі, маємо спільних друзів і т.д. 

Дуже дорога мені людина зараз захищає Україну… Але як не парадоксально, не являється моїм підшефним) не довзоляє)… Тому подвоєне хвилювання зашкалює щодня і єдиний 

спосіб його хоча б трошки подолати – це щось робити, допомагати!
Чи доводилось втрачати когось за цей час ?Так…знайомого

Що додає сил?

Мотивацій є багато. Основна, загальна – це, звичайно, прагнення досягнути кінцевої мети – ПЕРЕМОГТИ. Своєрідним результатом твоєї роботи, який живить і додає сил, наснаги 

є: довіра людей (я нічого ні в кого не прошу, люди самі, знаючи мене, пропонують допомогу…інколи дуже значну), підтримка, подяка. Нещодавно додатковим мотиватором 

особисто для мене стало одне фото – фото після бойового завдання…дивишся і розумієш, що не можеш нічого не робити, ні фізично, ні морально, просто не можеш НЕ РОБИТИ!

Чи є в тебе плани чим займатимешся в мирний час після перемоги?

Тим, що і раніше - буду жити і насолоджуватись життям, тільки тепер в «хорошій» Україні!))

Чому Україна переможе?

Тому що українці на це заслуговують… Це буде тривалий і складний процес, але іншого виходу немає… Без України нам н’іде буде бути і нас не буде. Тому, доки є сили, всі, хто самоідентифікує себе українцями будуть стояти і вистоювати!!!


Інна Колпак 

Коли тебе це поглинуло?Началось с оккупации Крыма-пришло осознание себя как украинки, до этого в душе жили 15 республик и я их часть.

У меня было много счетов и на них я отправляла денежку, а после 28,29 июля когда погибли сразу 9 (!) человек меня укрыло с головой. Колядовала по друзьям, покупала нужные вещи ребятам и передавала волонтерам или лично солдатам, как то они мне на пути попадались "Вы откуда и куда" -а может вам пригодиться и т.д. Старалась не пропустить ничего

Чи уявляла ти, що це так на довго затягнеться і займатиме стільки твого часу і зусиль?

Думала что все закончится быстро и никогда и подумать не могла что цена на какую то личную женскую штучку будет измеряться ценой балаклав, носков и т.д.
Як змінила тебе війна?Научила любить, жалеть и люто ненавидеть! Гордиться своей страной и нашим народом!

Чи встановлюєш ти особисті стосунки з підшефними, як справляєшся з хвилюванням за них?

С ребятами постоянно на созвоне-если у них что то не так-страшно и сразу включаешь мозги в плане как помочь
Чи доводилось втрачати когось за цей час ? Каждое известие о погибшем-больно до тошноты от потери и от ненависти, кого лично знаю-к счастью живы!
Що додає сил? Желание поскорее что бы война закончилась и проснуться утром с улыбкой, страшно смотреть в глаза женам и матерям! А самое главное-я такая не одна-вместе мы сила!
Чи є в тебе плани чим займатимешся в мирний час після перемоги? Планы после войны?-ЕСТЬ! У меня уже целый список бабуличек и дедулек-мы им тоже нужны! И конечно раненные их семьи и семьи погибших-сделать все, чтобы наши герои жили и их помнили поименно!
Чому Україна переможе? Украина победит-потому что ТАКИХ людей как у нас-нигде не встречала-свободолюбие и верность добру, самопожертвование, любовь к ближнему-все 10 заповедей блюдем и Господь нас не оставит! Как то так

 

Вікторія Касьянова (Грамадська Варта) 

Активною допомогою військовим почали займатись з травня, після того, як наш друг, колега пішов добровольцем. Долею країни були стурбовані ще з початку подій на Майдані, тому коли нависла така страшна загроза, як агресія з боку країни, яку ми всі вважали братньою, питання допомагати чи ні нашим військовим навіть не обговорювалось. Під прапором нашої громадської організації згуртувались небайдужі, однодумці, з"явились партнери та спонсори. Варто сказати, що багато людей готові допомагати військовим чим тільки можна, віддаючи останнє. І хоча військовий конфлікт затягнувся на стільки місяців, ми не відчуваємо зменшення підтрики. Разом з військовими готові стояти стільки, скільки потрібно. З хлопцями намагаємось підтримувати контакт, спілкуємось по телефону, тримаємо контакти з родинами. У перемозі не просто впевнені, а впевнені на

У перемозі впевнені на всі 100%, бо нація, яка бореться за свою свободу і незалежність - непереможна! А поки, пам"ятаймо девіз-заклк нашої організаціїї "Громадська варта": "Я допомагаю і тебе закликаю!"

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Зимного суботнього дня, волонтери, що збирають допомогу від кіровоградців на площі Богдана Хмельницького, передали військовим з 3-го окремого полку спецпризначення весь вміст намету, що мався на ту хвилину.

 

Про це на своєму Фейсбуці пише волонтерка Аліна Сидоренко.

 

"Отак о 12 годині цього дня вивантажели вміст палатки хлопцям 3 псп до вечора палатка знову була заповнена.
ах, точно, ми працюємо за БЄСПЛАТНО!!! уявляєте, за патріотичними покликаннями кожного з нас!
Ми це небайдужі волонтери, мешканці Кіровограду та області, ми ті кому болить, ми ті хто зі слозами на очах відправляємо гуманітарну допомогу
Думаєте, то все фігня? -прийдіть допоможіть і впевніться в тому, що то далеко не фігня!
Зігрійте солдату тіло, а волонтеру душу - не залишайтеся байдужими!!!
Не допустіть того жаху на наших землях!!!
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ НАШУ КРАЇНУ!!!"
, - написала вона.

Нагадаємо, не зважаючи на те, що погіршилися погодні умови, відчайдухи-волонтери міста Кіровограда продовжують проводити спільну інтерактивну акцію по збору допомоги кіровоградцям-воїнам АТО. Намет на площі Богдана Хмельницького функціонує з 11 листопада.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Сьогодні, 28 листопада в актовій залі КДПУ ім. В. Винниченка студенти університету  відвідали благодійний показ фільму українського режисера Олеся Янчука "Нескорений".

 

Організували благодійний захід лідер кіровоградського рок-гурту "Зона підвищеного тиску", громадський активіст Дмитро Семенюк, інформаційно-аналітичний центр "Перевесло" та волонтерська організація "Українська варта" за підтримки адміністрації КДПУ.

Під час трансляції фільму тривав збір коштів для бійців кіровоградського 34-го мотопіхотного батальйону, який виконує бойове завдання в зоні АТО.


Як зазначив Дмитро Семенюк, представляючи фільм, це фільм про справжніх бандерівців, якими так лякають проросійських мешканців України та громадян країни-агресора, фільм про боротьбу УПА, на чолі з генералом Романом Шухевичем проти польських, радянських та німецьких поневолювачів.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

В п'ятницю, 28 листопада о 12:40, в актовій залі КДПУ ім. В. Винниченка студенти університету мають змогу відвідати благодійний показ фільму українського режисера Олеся Янчука "Нескорений".

 

Під час трансляції фільму триватиме збір коштів для бійців кіровоградського 34-го мотопіхотного батальйону, який виконує бойове завдання в зоні АТО.
Організатором благодійного заходу є лідер кіровоградського рок-гурту "Зона підвищеного тиску", громадський активіст Дмитро Семенюк, за підтримки інформаційно-аналітичного центру "Перевесло", волонтерської організації "Українська варта" та адміністрації КДПУ.
Показ фільму організований виключно для студентів КДПУ. Вхід вільний.

 

Кожен майбутній педагог, який бажає допомогти кіровоградським бійцям матиме змогу зробити добровільну пожертву до скриньок волонтерської організації.

Для справки:
«Нескорений» (англ. «The Undefeated») — фільм українського кінорежисера Олеся Янчука. Відзнятий на кіностудії «Студія Олесь-фільм», за сприяння Українського конгресового комітету Америки (УККА), за участю Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Головним консультантом фільму був Аскольд Лозинський (США).

30 вересня 2008 року фільм з'явився на DVD-дисках.


Сюжет
1950 рік. З кінцем Другої світової війни ведеться нерівна на теренах Західної України боротьба на два фронти: спочатку проти німецьких окупантів, а потім — проти більшовицької навали. У Карпатах продовжують збройну боротьбу знесилені, знекровлені, — але нескорені духом — збройні частини та невеликі боївки Української повстанської армії, здавна могутньої, добре організованої та вишколеної армії.

На чолі армії — видатний Командир, легендарний генерал-хорунжий Роман Шухевич, знаний серед воїнів УПА як Тарас Чупринка. Саме долю цього командира покладено в гостросюжетну й динамічну основу фільму «Нескорений»: це реальна спроба художніми засобами донести до глядача правду про події воєнного та повоєнного часу на Західній України.

 

Актори:
Григорій Гладій — Роман Шухевич
Вікторія Малекторович — Галина Дидик
Сергій Романюк — Соловйов
Віктор Степанов — майор НКВС
Світлана Ватаманюк — Наталка Шухевич
Дмитро Миргородський — Йосип Шухевич, батько Романа
Володимир Горянський — агент Пашкевич
Георгій Морозюк — станичний Голуб
Орест Огородник — стрілець Сорока
Ярослав Мука — Степан Бандера
Олексій Вертинський — полковник Бізанц
Ольга Когут — «Роза»
Борис Георгієвський — солдат СМЕРШу 

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Вже понад тиждень кіровоградські волонтери з різних організацій, об'єднавши зусилля, проводять інтерактивний збір допомоги воїнам АТО-землякам з різних підрозділів.


За цей період було здійснено декілька поїздок, під час яких волонтери доставили в різні підрозділи зібрану в Кіровограді допомогу. Минуло вже понад сім днів від початку акції, а кіровоградці продовжують активно нести все необхідне і фізично допомагати в наметі.


Також, за перший тиждень акції сталося багато цікавих та зворушливих історій. Так, за словами волонтерів, до намету приніс 10 тис. гривень мужчина, який повідомив, що ці кошти передав його брат із Москви, а одного дня, до пункту збору допомоги воїнам АТО прийшла 17-річна дівчинка зі словами "у мене нічого немає, можна я вам здам свою кров?"...


А от активіст волонтерського намету Богдан, не стримуючи емоцій та не церемонячись з "епітетами" висловився з приводу поведінки переважної більшості молоді.
Детальніше дивіться у відеосюжеті кореспондента нашого сайту:

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Вже неодноразово на сторінках нашого сайту повідомлялося про те, що в Кіровограді на площі Богдана Хмельницького триває спільна акція волонтерів міста по збору допомоги нашим Героям-землякам, що боронять територіальну цілісність України на Сході.

Не дивлячись на те, що значно знизилась температура повітря, волонтери продовжують свою інтерактивну акцію, адже кіровоградці щоденно масово несуть все, що можуть, аби тільки допомогти воїнам АТО. 

Читайте також: В Кіровограді стартувала спільна акція волонтерів міста по збору допомоги воїнам АТО (ФОТО, ВІДЕО)

Крім дорослих, волонтерський намет також регулярно відвідують школярі міста. 

Так, із учнями 8-го класу 24-ої школи до пункту збору допомоги завітала заступник директора, активістка ГО "Кіровоградський Євромайдан" пані Наталя Вельгун. Школярі з цікавістю спостерігали за роботою волонтерів, і переймали патріотичний настрій активістів. Також, восьмикласники з величезним захопленням накинулись на патріотичні браслети, що в народі звуться "фєньки", і в обмін на символічну допомогу воїнам, багато школярів стали власниками цих браслетиків.

Читайте також: Коштовний дальномір, декілька вантажівок речей та продуктів, господарський реманент - такий результат третього дня спільної акції волонтерів у Кіровограді (ФОТО)

А на наступний день, до волонтерів прийшли молодші патріоти. Учні 3-го класу 11-ої школи, разом з педагогами принесли зібрану їх батьками допомогу воїнам АТО.

Маленькі українці були надзвичайно раді, що змогли особисто передати допомогу волонтерам.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини
Сторінка 1 з 2

Додаткова інформація