Вже не перший місяць інформаційним простором Кіровоградщини гуляє тема так званого Олександрівського Межигір’я - спортивно-оздоровчого комплексу для працівників та ветеранів МВС, а нині, за документами, комплексу споруд, що стоїть на балансі обласного УМВС. Розбурхали цю справу громадські активісти, які «закричали» про цей комплекс на всю Україну. До справи підключились навіть нардепи, зокрема, Сергій Лещенко, який звернувся з депутатським зверненням до міністра ВС Арсена Авакова. Пан Лещенко наполягає у своєму зверненні на тому, щоб передати комплекс до комунальної власності територіальної громади, продати на аукціоні меблі, що є в спорудах, та організувати там реабілітаційну базу для учасників АТО.
Все б нічого, але, якщо продати всі меблі з цього комплексу, то як в ньому зможуть відпочивати та реабілітовуватися наші Герої? Крім того, чи потягне місцевий бюджет Олександрівки утримання цієї бази? Тут питань більше ніж відповідей.
Більш того, Сергій Лещенко та активісти, що підняли це питання стверджують, що база відпочинку ветеранів МВС була не доступна тим самим ветеранам, і що там відпочивали Кучма, Ющенко, Янукович та посадові особи Кабміну та МВС. Чи правда це, достеменно відомо не може бути, крім того, наш кореспондент, побувавши там побачив задокументовані докази того, що на базі регулярно відпочивають саме ветерани МВС. Але, про все по-порядку.


Це, так зване, Олександрівське Межигір’я, являє собою 7 гектарів землі посеред соснового бору неподалік Олександрівки на яких розміщені будинок, що має 6 двохмісних кімнат, їдальню, сауну та кімнати для відпочинку, 25-метровий басейн з соляною сауною, волейбольний та вертолітний майданчики, більярдна, штучне озеро та господарські споруди.
Тримають на плаву це все 11 чоловік персоналу і комендант Іван Юрійович Бевзенко. Утримують цей штат працівників структури обласного ДАІ, і працівники мають мінімальну зарплатню. За словами пана Юрія, будували цей комплекс виключно за кошти меценатів, державних коштів для будівництва не використовували. Самі приміщення утримуються за рахунок прибутку від оплати за відпочинок, який складає 350 грн з людини за тиждень перебування там.


Тобто, фактично, МВС організувало тільки видачу землі під комплекс, і платить наразі зарплатню працівникам. Решту клопотів взяв на свої плечі Іван Юрійович. На території бази є хлів, де утримують птахів, корів та коней, налагоджено власне виробництво сиру, сметани та масла. Також, пан Іван дуже хвалився своїм медом, і наприкінці візиту, ми впевнилися в його словах, скуштувавши його.
Іван Юрійович дуже ображається на активістів, які поставили на комплекс клеймо і розповіли фантастичні неправдиві історії. Приміром, те, що тут був Янукович, за словами коменданта є неправдою.

«Був Кучма, був Кравченко, приїздив Луценко, який теж хотів продати цей комплекс, але побачивши особисто, що тут дійсно відпочивають ветерани МВС і комплекс використовується за призначенням, змінив своє рішення», - розповідає Іван Бевзенко.

Розповідає, що навіть Чорномирдін був завітав сюди колись.


Якщо, відкинути журналістські стандарти, і поділитись власним враженням стосовно комплексу, то автор цього матеріалу не побачив там такої фантастичної розкоші, як описує в своєму зверненні пан Лещенко, і стверджують активісти. Гарні дерев’яні меблі є, м’які меблі тут із якісного шкірозамінника, а не шкіряні, великі гарні люстри є, але вони китайські, коштують немало, але не баснословні суми. Так, натяжні стелі є, але хто може на перший погляд сказати, французські вони, чи ні?.. Одним словом, тут гарно, красиво, чисто, охайно, але далеко не розкішно. Чи ветерани МВС та їх сім’ї мають відпочивати в брудних сараях? Напевно, що ні. Закінчимо з власною думкою, напевно.
Питання стоїть в іншому – як розпорядитися правильно цим комплексом? Чи правильним буде розпродати меблі, чи взагалі продати комусь саму базу? Чи правильним буде передавати комплекс до місцевого бюджету, адже ми знаємо яка зараз в країні криза, і що утримати базу таким чином буде надзвичайно важко?. Тут потрібне виважене господарське рішення.

 

Розібратися в цій справі зголосився координатор ІАЦ «Перевесло» Сергій Михальонок. Він провів консультації з обласним управлінням МВС в області, і за допомоги голови обласної профспілкової організації ветеранів МВС Валерія Шевчука, завітав до оздоровчого комплексу.
На момент нашого приїзду, на базі були відпочиваючі. Серед них, наприклад, була навіть звичайна працівниця паспортного стола 1930-го року народження.

Доказом того, що тут дійсно відпочивають люди, а не жирують чиновники, став альбом зі світлинами, який комендант комплексу Іван Юрійович веде з 2001 року. Там збережені світлини відпочиваючих, їх подяки, тощо. Тобто, твердження про те, що комплекс є закритим для ветеранів МВС відразу відпадає саме по собі.

Спілкуючись з комендантом та відпочиваючими, Сергій Михальонок зазначив:

«На мою думку, забирати комплекс у комунальну власність, розпродувати, чи щось інше, немає сенсу. Цю базу треба використовувати на благо громади. Організувати тут місце для реабілітації воїнів АТО, приміром».

З такою думкою повністю погоджується і Іван Юрійович. Він говорить, що радо прийматиме героїв АТО, і членів їх сімей. Лише благає не руйнувати все те, що плекають його руками.
Поспілкувавшись з комендантом та працівниками комплексу, Сергій Михальонок прийшов до висновку, що забравши базу, її зруйнують, адже живе вона фактично завдяки енергії та наполегливості Івана Юрійовича та решти господарників бази. Тому, було вирішено діяти негайно. Сергій Анатолійович, обласне управління МВС та профспілка МВС почали законну процедуру перетворення цього комплексу в центр психологічної реабілітації воїнів АТО.


Координатор «Перевесла» знайшов з цього приводу спільну мову з головою Кіровоградської облради О. Чорноіваненком, і той пообіцяв всіляко сприяти цій справі, а також провів консультації з головою постійної комісії з питань бюджету Кіровоградської міськради Краснокутським О.В. На даному етапі, справа вже рушила з місця. Начальник управління МВС в Кіровоградськіцй області Анатолій Вітюк офіційно звернувся до голови бюджетної комісії міськради з проханням вирішити фінансові та організаційні питання щодо відкриття на базі відомчого оздоровчого комплексу реабілітаційного центру для надання психологічної допомоги учасникам АТО. Скан документу шукайте нижче.

Наостанок, хотілося б зазначити, що пост-революційні емоційні дії не завжди є правильними та доречними! Є ситуації в яких треба мислити простіше, прибравши емоції, і тоді, рішення які приймаються будуть вірними та дієвими.

Наразі ми вже бачимо, що справа почала рухатись в сторону вірного і виваженого рішення. Навіщо цей комплекс продавати, передавати на баланс місцевого бюджету, чи щось інше? Насправді, набагато ефективніше і корисніше буде використати його в тому вигляді як він є, для такої важливої справи, як реабілітація наших Героїв АТО. 

 

інтер'єр всередині кімнат

гітари: президента Леоніда Кучми та міністра МВС Юрія Кравченка

 

їдальня

 

годинник - подарунок нардепа Станіслава Березкіна одному з очільників УМВС області

 

 

кухня, де пораються троє панянок

 

сауна та басейн в будинку

консервація власного виробництва

 

невеличка тренажерка

 

мангал

 

 

соляна сауна біля великого басейну

 

більярдна

 

хлів, де тримають корівок та коней

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Кіровоградщина, як регіон, що дав найбільшу кількість мобілізованих добровольців під час перших хвиль мобілізації ледь не найбільше страждає, втрачаючи своїх вірних синів.

Російський фундаменталізм...На блокпосту в районі Мар'їнки Донецької області, 25 січня, ввечері вибухнув автомобіль зі смертником, в результаті чого два українських військових загинуло і один важко поранений.

За даними Перевесла, всі потерпілі є військовослужбовцями одеської 28-ї гвардійської механізованої бригади ЗСУ.

Серед загиблих Сергій Миколайович Бузейніков з села Захарівки Світловодського району, пише svetlovodsk.com.ua.

 

У Сергія залишилася дружина і 10-місячна донька Злата.

Колектив сайту "Перевесло" висловлює щирі співчуття родині загиблого. 

Герої не вмирають!

 

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Рівно рік тому, 26 січня 2014 року під будівлею Кіровоградської ОДА мало відбутися традиційне недільне Віче Євромайдану... Але не так сталося, як гадалося. Мирні, від самого початку, пікети в цей день перестали бути такими. Саме 26 січня, тітушки, звезені владою Партії регіонів влаштували провокації під адміністрацією і побили молотками активістів кіровоградського Євромайдану. Постраждав в тому числі і нині вже покійний Герой Небесної сотні Віктор Чміленко та його син.


Ввечері 25 січня, тодішній голова ОДА Ніколаєнко оприлюднив звернення до мешканців Кіровоградщини, в якому, в кращих традиціях совкової пропаганди, фактично анонсував заворушення, звинувативши мирних пікетувальників у тому, що вони ніби то збираються захопити приміщення адміністрації за підтримки радикально налаштованих бандерівців. Дуже схожа риторика на ту, яку постійно вела і веде російсько-фашистська держава, правда?.. Натомість, активісти та містяни традиційно вийшли на пікет, і побачили звезених рабів-бюджетників та молодиків характерної зовнішності, що ховалися в адмінбудівлях міста, і були екіпіровані будівельними касками, перчатками, і як виявилось пізніше - молотками. Також, в цій злочинній зв'язці діяли працівники МВС.


Згадаємо той буремний день у фоторепортажі нашого кореспондента Дмитра Васильєва, який весь той день провів в гущі подій.

спецпідрозділ МВС, який того дня вірно захищав кубло регіоналів

 

вікна та двері того дня були забарикадовані мішками з піском та снігом, підходи до будівлі ОДА були залиті водою, яка в мороз перетворилась на льодову перепону

 

тітушки, що прямували вул. Дворцовою. демонструють свої навички невербального спілкування

 

тітушки, яких приютили в Кіровоградській мерії

тітушки вештаються площею, намагаючись змішатись з активістами для вчинення провокацій

 

активістки Кіровоградського Євромайдану, що розмалювали щити правоохоронців жовто-блакитними сердечками

тодішній голова Кіровоградської облради регіонал Ковальчук серед Антимайдану

 

депутат міської ради "молодий та перспективний", людина, що найбільше "любить" Кіровоград, Артем Стрижаков серед Антимайдану

 

"гражданская вайна", "фошизди" і "радікали" - правда знайомі нав'язані стереотипи?!! Регіонали відверто користувались риторикою Кремля

 

почалися сутички і провокації

 

тітушки, що кучкувались в кав'ярні по вул Дворцовій

 

голос Кіровоградського Євромайдану Андрій Лаврусь та координатор Сергій Михальонок

 

син Віктора Чміленка постраждалий від рук тітушок

 

тодішній заступник голови ОДА Чернявський безпосередньо керуї діями тітушок

 

молоток, яким наносились пошкодження активістам

 

найактивніші та найагресивніші з тітушок - брати Майбороди

 

тітушка п'є горілку розбавлену з Кока-колою. запах алкоголю міцно стояв серед їх рядів

 

постраждалий тоді, нині покійний, Герой Небесної сотні Віктор Чміленко

 

офіцери МНС, що кормили тоді тітушок

 

лохторат обідає...

лідери Кіровоградського Євромайдану відвели активістів з центральної площі на площу Богдана Хмельницького, аби уникнути нових жертв внаслідок дій тітушок

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

У харківському госпіталі помер житель Олександрійського району 38-річний Костюк Віталій Володимирович, пише Моя Александрия, посилаючись на воєнкома Олександрійського військкомату Сергія Сидоренко.

 

8 січня боєць потрапив у госпіталь з попереднім діагнозом "отруєння невідомою речовиною", від чого і помер 16 січня.

До мобілізації Віталій Костюк проживав в місті Олександрія, а потім служив кулеметником піхотного відділення 17-го окремого мотопіхотного батальйону, пише сайт alnews.com.

Тіло загиблого мають доправити в Олександрію, потім його поховають в рідному селі Косівка. Обряд поховання планується провести в середу, 21 січня, о 12.00 годині.

У Костюка залишилася 12-річна дочка.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Сьогодні в Кіровограді провели в останню путь свого земляка, легендарного військового, капітана першого рангу ВМС України командира 73-го морського центру спеціального призначення Юрія Борисовича Олефіренка.

 

Попрощатися з Героїм на Театральну площу Кіровограда прийшло понад тисяча кіровоградців.

Загинув наш видатний земляк при виконанні бойового завдання під час антитерористичної операції. Юрій Олефіренко разом зі своїми підлеглими, провівши ефективну розвідку, надав командуванню важливу інформацію про мінометні позиції противника, що вів інтенсивний вогонь по селу Павлопіль Новоазовського району Донецької області, завдяки чому, українська артилерія завдала удару і знищила ворога. 16 січня, поблизу Маріуполя Герой зі своїм підрозділом потрапив під щільний мінометний обстріл, і намагаючись захистити підлеглих, Юрій закрив своїм тілом, від уламків, трьох бійців. Загинув пан Юрій при транспортуванні до госпіталя, серце не витримало.

Провести Героя в кращий світ прийшли очільники міста та області, військові, громадські активісти, волонтери. 

"Горе прийшло в усі військово-морські сили збройних сил України", - сказав заступник командувача ВМС України капітан 1 рангу Андрій Урсол, який теж приїхав попрощатися з Героєм. -  "Враховуючи його заслуги та бойовий шлях, хтось міг би сказати "Свою війну я вже відвоював", але не Юрій Борисович. Коли загарбник прийшов на українську землю, він став на захист Вітчизни".

Поховають Юрія Борисовича на Рівнянському кладовищі Кіровограда в секторі почесних поховань.

Загиблий Герой Юрій Борисович Олефіренко закінчив факультет спецназу Рязанського училища ВДВ СРСР, і був направлений в бойову частину - "кабульську роту". Це була 459 окрема рота спеціального призначення, перший штатний підрозділ спецназу 40-ї армії в Афганістані. Тоді Герой добровільно попросив продовжити йому відрядження, і відвоював в Афганістані повних чотири роки, за бойові операції нагороджений орденом і медаллю.
Видатні інтелектуальні здібності дозволили йому під час війни, в ході постійних активних бойових дій, досконало вивчити фарсі. Олефіренко легко опанував складну мову, читав вірші і співав пісні, спілкувався з місцевими жителями як своя людина.
В Україні всю свою військову кар'єру Юрій Борисович також прослужив у частинах спецназу, у Кіровограді та в Очакові. Багато сил віддав 17-ій бригаді, що була переформована в 73-ій морський центр спеціального призначення.
Юрію Олефіренко довелося повернутися в Афган ще раз. У 2007-му протягом року він працював у складі місії української військової розвідки, невеликого підрозділу, який брав участь в операціях НАТО в складі литовського контингенту.
На початку війни з Росією Юрій Борисович перебував на пенсії, але він не міг залишитися осторонь у важкий для Батьківщини час. Олефіренко добровільно з'явився до військкомату, і отримав призначення на посаду командира 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області. Він сформував батальйон, і зробив усе, щоб перетворити добровольців і мобілізованих в боєздатну військову частину.
                                                                                                                  Вічна слава Герою!!!

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Не встигли закінчитись різдвяні та новорічні свята, а кіровоградські легкоатлети вже порадували нас своїми черговими здобутками на всеукраїнських змаганнях, повідомили редакції сайту "Перевесло" в прес-центрі ФЛАКО.
Вітаємо Віталія Пархоменка та його тренера Вячеслава Нищеменка (ДЮСШ №2) зі здобутою срібною медаллю та результатом 6.96 з бігу на 60м серед чоловіків на ХХ всеукраїнських змаганнях в приміщенні «Різдвяні старти», які проходили 9–10 січня в м.Київ.
Також нашу область на цих змаганнях представляли: Юлія Фірсова , яка посіла 4-те місце серед жінок у потрійному стрибку, підопічна Галини Михайлюкової (ОСДЮШОР - 2), Яна Качур – 5-те місце з бігу на 60м серед жінок (тренер Вадим Приймак, Олександрівська ДЮСШ) та Олександр Шелест, який посів 6-те місце з бігу на 1500м серед чоловіків (тренер Павло Армашов, ОКДЮСШ “Колос”). Також до п’тнадцяти кращих увійшли: Тетяна Мельник - з бігу на 400м серед жінок, Олександр Роздобудько та Дмитро Качалов - з бігу на 400м серед чоловіків, тренер Вадим Приймак (Олександрівська ДЮСШ ), Денис Піменов - з бігу на 400м серед чоловіків, тренер Олександр Дарієнко (Новомиргородська ДЮСШ), Марія Паладій - з бігу на 200м серед жінок, тренери Володимир та Наталя Абраменки (ОСДЮШОР - 2) та Григорій Федоровський - з бігу на 60м серед чоловіків, тренер Вячеслав Нищеменко (ДЮСШ №2) .
З початком нового року неабияк відзначилася Катерина Дзюбіна, вихованка Володимира та Наталі Абраменків (ОСДЮШОР–2), що зайняла І місце на всеукраїнських змаганнях з бар’єрного бігу, присвячених пам’яті Заслуженого тренера України М.П.Батруха, які проходили 16 січня у м.Київ.
В цей же час, 16–17 січня, у м.Львів проходив Кубок України з легкої атлетики зі стрибків у висоту “Меморіал Дем’янюка”, на якому виступав наш рекордсмен області Дмитро Яковенко і посів 5-те місце в стрибках у висоту серед чоловіків з результатом 2.15м, що є гарним показником початку нового сезону.
Тож, старт 2015-го виявився для кіровоградських легкоатлетів досить вдалим. За підсумком проведених трьох всеукраїнських змагань до нашої скарбнички вже покладено дві медалі. Бажаємо натхненння та високих спортивних досягнень нашим спортсменам!

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Про це на своєму Фейсбуці повідомила заступник голови Кіровоградської ОДА Віта Атаманчук.

За її інформацією, в зоні АТО загинули двоє мешканців нашої області.

 

"Маємо сумні повідомлення про загибель наших земляків. Кіровоградці Юрій Борисович Оліференко 42 батальйон, загинув під Маріуполем. Володимир Олександрович Тигнян 1989 року народження, 300 танковий полк поліг у бою під Дебальцево. Співчуття батькам і рідним. Невимовний біль і жаль. Царство Небесне і світла пам"ять нашим хлопцям", - написала вона.

Редакція сайту "Перевесло" висловлює щирі співчуття родичам та друзям загиблих. Їх подвиг не буде забутий! Слава вірним синам України!

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Вчора, 15 січня, футболісти «Зірки» розпочали перший етап підготовки до весняної частини чемпіонату, повідомили редакції сайту "Перевесло" в прес-службі клубу.

Про те, як команда готуватиметься до подальших ігор чемпіонату України з футболу в першій лізі, з ким кіровоградці проведуть товариські матчі, а також про всі ймовірні зміни в команді, клубній прес-службі розповів виконуючий обов’язки головного тренера Сергій Дмитрович Лавриненко.

- Ваші підопічні вийшли з відпустки, розпочинається підготовка до весняної частини чемпіонату. Які завдання Ви ставите перед футболістами на першому в нинішньому році навчально-тренувальному зборі?

- 15 січня у нас розпочався перший навчально-тренувальний збір команди. На цьому етапі планується підняти загальну фізичну підготовку. Також ми плануємо провести дві контрольні гри. 25 січня з «Черкаським Дніпром» у Білозір’ї, а 28 січня у Кривому Розі з місцевим «Гірником» на їхній новій базі. На зборі також плануємо переглянути ряд новачків, які потенційно можуть поповнити нашу команду і нашу місцеву перспективну молодь.

- На початку минулого місяця президент «Зірки» Максим Станіславович Березкін казав про необхідність зміцнення кістяка команди з досвідчених футболістів. В першу чергу мова велася за центрального захисника, півзахисника оборонного плану та нападаючого. У Вас уже є потенційні кандидати на дані позиції, чи братимуть вони участь у першому зборі?

- Про велику ротацію у колективі не йтиметься. Буде 2-3 точкових підсилення, але це будуть футболісти, які суттєво зможуть зміцнити наш колектив. Деякі вже братимуть участь у поточному зборі. Кандидати є, але повноцінними гравцями їх можна буде вважати тоді, коли з ними будуть підписані контракти.

- Розкажіть детальніше про всі етапи підготовки команди до старту весняної частини чемпіонату, вже є попередні домовленості про товариські ігри?

- Перший збір у Кіровограді проходитиме з 15 по 28 січня. Потім у футболістів буде декілька вихідних, а 3 лютого ми виїжджаємо на навчально-тренувальний збір до Полтави, який триватиме до 16 числа. Там візьмемо участь у Кубку Пожичевського. Планується участь першолігових «Полтави», «Нафтовика-Укрнафти», «Сум», дублю маріупольського «Іллічівця» та друголігового донецького «Шахтаря-3». Загалом шість команд. Ми проведемо п’ять контрольних поєдинків з 4 по 16 лютого. На цьому етапі ми ще не плануємо награвання основного складу. Тут ще закладатиметься фундамент фізичної підготовки, буде більше швидкісно-силової роботи.
        Третій збір поки що знаходиться на стадії погодження з президентом клубу. Він пройде або в Ужгороді на базі «Камелот», з якою ми знайомі за літнім збором, або ж це буде збір у Туреччині. Орієнтовно останній етап підготовки пройде з 26 лютого по 11 березня. Далі виходимо на тижневий цикл і 21 березня вже починаємо весняну частину чемпіонату домашнім матчем із «Гірником-Спорт».

- Скільки часу триватиме селекція у команді?

- Чітких меж немає. Вона триває протягом усього сезону та не закінчується лише на тому, що ми зараз підберемо собі одного-двох гравців. У нас є великий список футболістів, за якими ми постійно слідкуємо, переглядаємо велику кількість футболістів як молодих, так і більш досвідчених.

- Вихованці кіровоградського футболу, зокрема і Академії, можуть поповнити склад основної команди?

- Академія «Зірки», яка не так давно була створена, провела лише один випуск – футболістів 1997 року народження. Поки що більшість цих гравців зараз виступають за «Зірку-2» під керівництвом Вадима Анатолійовича Бондара. Якщо ж говорити загалом за вихованців кіровоградського футболу, то ми з молоді залучаємо Миколу Рибалко, Романа Льопку, Дениса Сідельника, Максима Сідельника, Романа Бочака, Дмитра Хоменка… Разом із дев’ятьма місцевими гравцями, що вже є гравцями першої команди, у складі «Зірки» загалом буде 14-15 кіровоградських футболістів.

- Хто з нинішніх гравців «Зірки» може залишити команду, чи розглядаються такі варіанти?

- Великими зусиллями та рішенням президента клубу Максима Станіславовича Березкіна, ми зберегли той колектив, який закінчував чемпіонат. На сьогодні ми ні з ким не розлучаємося і сподіваємося, що декілька футболістів його поповнять.

- Причина невдалого старту нинішнього сезону, за словами президента клубу, була у недостатній фізичній, функціональній підготовці та певній долі невезіння. Якщо на другий фактор вплинути неможливо, то підтягнути фізичні кондиції - цілком реально. Як ви плануєте вирішувати цю задачу?

- У нас намічений план підготовки. Якогось особливого рецепту немає. У кожного тренера своя методика. Сказати, що попередні тренери не працювали над фізичною підготовкою – неправильно. Всі тренери знають як готувати команду, але навесні всі команди грають по-різному. То й же Маркевич, Павлов, Кварцяний чи будь хто інший. Вони чітко знають процес, тренують однаково, але кожна «весна» різна.

- Серія невдач «Зірки» призвела до проблем у футболістів психологічного характеру. Чи буде залучений психолог до підготовки команди у міжсезоння чи Ви власними, методами налаштовуватимете гравців і повертатимете їм упевненість у собі?

- Варіант із залученням психолога в команду не розглядався. У нас, на мою думку, є достатньо кваліфіковані помічники – Валерій Валерійович Шаповалов і Вадим Всеволодович Даренко, плюс спортивний директор, яким нещодавно призначили Саміра Назімовича Гасанова, і який багато років пропрацював у клубі. Вважаю, що загалом всі ці люди зможуть знайти правильний підхід для того, щоб психологічний стан футболістів був на високому рівні.

- Як вплинуло повернення до клубу Саміра Гасанова в якості спортивного директора?

- Реакція у тренерського колективу і серед футболістів лише позитивна. Він багато років віддав кіровоградському футболу, як гравець і тренер, користується повагою та авторитетом. Переконаний що його повернення виключно позитивно позначиться на роботі всього клубу.

- Керівництвом клубу перед Вами поставлені конкретні задачі щодо поліпшення положення «Зірки» у турнірній таблиці?

- Задачу яка ставилася перед командою на початку чемпіонату – здобути путівку до Прем’єр-ліги, ніхто офіційно не знімав. Другої чи третьої задачі нам ніхто не ставив. Наскільки нам буде важко чи неможливо її виконати зважаючи на нинішню турнірну таблицю – це вже інше питання. На кожну гру буду налаштовувати хлопців лише на перемогу, на позитивний результат. У нас назад шляху немає, лише вперед!

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

На Кіровоградщині викрито осіб, які займалися незаконним рибним промислом, повідомили редакції сайту "Перевесло" в СЗГ УМВС України в Кіровоградській області.
У Петрівському районі за цим заняттям на орендованій водоймі «на гарячому» виявили трьох чоловіків, одного з яких охоронцям господарства вдалося затримати на місці події. Ще двох поплічників, які втекли, розшукали працівники міліції.
Зловмисниками виявилися троє жителів Дніпропетровщини, віком від 31 до 38 років. Чоловіки приїхали до сусідньої області, аби тихцем наловити риби в місцевій водоймі. Сторонніх людей помітили охоронці та повідомили про це до райвідділу міліції.
У ході огляду місця події правоохоронці виявили і вилучили три риболовецькі сітки та інше спорядження, а також понад сотню раків і більше 70 штук різних видів риби.

– Попередньо дії осіб кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України «Крадіжка», – розповів начальник Петрівського РВ УМВС в області Євген Чуйко. – Для встановлення розміру матеріальної шкоди, спричиненої зловмисниками господарству, у рамках кримінального провадження призначено проведення відповідної експертизи.
А працівниками Світловодського міськвідділу міліції у ході проведення спільного рейду з інспекторами Кіровоградрибохорони було виявлено факт незаконного вилову риби на затоці водосховища.
Встановлено, що протиправною діяльністю у забороненому місці займався 50-річний житель районного центру. У чоловіка вилучено рибу у кількості близько 30 штук.
- За даним фактом розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 249 «Незаконне зайняття рибним, звіриним або водним добувним промислом» Кримінального кодексу України, – повідомив начальник Світловодського МВ в області Дмитро Ткачонок. – Санкцією статті передбачено покарання у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Іще один побратим покинув нас назавжди. Іще один солдат встав до рядів Небесного Взводу 34-го батальйону.

Солдат Андрій Соколенко пішов з життя після чотирьох місяців госпіталізації, повідомляє офіційна Фейсбук-сторінка Батальйон "Батьківщина".

"Андрій був одним з найкращих бійців. Справжній мужик". - згадує про нього однополчанин Роман. - "Він не вмів і ніколи не хотів брехати. Окрім кришталевої чесності він мав неймовірну мужність. Ніколи не пригинався - у повний зріст першим йшов у бій, і жодного разу не вдягнув бронежилет".

На самому початку АТО, Андрій добровольцем пішов у ряди 34-го батальйону територіальної оборони . За словами бійців, він міг відремонтувати та налагодити все - від ноутбука до БТР-а. Але все це він робив у вільний від служби час - не марнував жодної хвилини. В останню чергу рядовий Соколенко дбав про себе - все до останнього він віддавав побратимам.

"Поведінка у нього була дійсно лицарська", - каже Роман. - "Він надривався але діставав що завгодно, від води та цигарок, до набоїв та деталей. До речі, останні він розробляв та удосконалював самотужки. Навіть коли лежав при смерті, копався у кресленнях та схемах, бо дуже хотів сконструювати нову деталь для автомату. За свою винахідливість він з перших днів носив позивний "Лівша".

Проводжали убитого козака всім домом. Мешканці, що висипали на вулицю не могли стримувати ридань - Андрій був тут улюбленцем. Його всі любили та поважали за неймовірну доброту та затяту працьовитість. Він ніколи не відмовляв у допомозі та не терпів несправедливості. Перед труною жителі дому пообіцяли родині вояка, що добиватимуться встановлення меморіальної дошки на стіні будинку.

"Синочку мій"... - плакав над тілом Андрія старенький тато. - "Якби ти тільки знав як мені тяжко. Пробач, що я тебе не вберіг! Не звозив до Казахстану на могилу дідуся й бабусі. Не відвів на узбережжя океану та не показав місце до стояв наш підводний човен... Я пишаюся тобою, синочку. Пишаюсь тим, що ти віддав своє життя за Україну!"

Смерть пришла до Андрія не очікувано. Загін добровольців боронив блокпост, коли терористи почали обстріл з мінометів. Майже всі бійці зайшли в укриття. Всі, окрім рядового Соколенка. Він знав, що десь поряд ховається сепаратист-коректировщик, і рятуючи життя побратимів відкрив з автомату вогонь по "зеленці", у якій засів терорист.

"Сепар утік", - згадує Роман. - "Вогонь по нас припинився. У той день він нас врятував... Але остання міна лягла поряд з Андрієм. Він самотужки відійшов в укриття, і тільки там ми побачили, що у нього в тілі криваві дірки. Він опирався, не хотів лікуватись, але ми віддали його медикам. Лише згодом з'ясувалось, що скалки розійшлися по усіх його нутрощах..."

"Лівша" згасав на очах у побратимів. Йому ставало все гірше і вітчизняні медики лише знизували плечима. Було вирішено відправляти козака до Польщі, навіть знайшлися меценати, що згідні були забезпечити його лікування. Але його чомусь перевезли з Харкова до Києва, хоча "Лівша" був нетранспортабельний. Це була остання крапля для знесиленого воїна, який вже страждав від запалення черевини.

"Я прийшов до нього перед Різдвом"... - згадує Роман. - "Він лежав там, з розкритими кишками, але коли побачив мене, почав радіти, і навіть жартувати. Я дивися на нього, і не міг повірити у таку нелюдську силу духу - попри пекельний біль та муки, він сміявся та розповідав, що хоче перевезти до АТО реанімаційний комплекс, у якому лежав... Дев'ятого числа він помер. Ніби не хотів псувати близьким різдвяні свята..."

Так закінчив свій шлях ще один український лицар - душа 34-го батальйону. Своєю смертю Андрій довів, що мужність веде нас на небеса, а Бог забирає до себе найкращих.

Читайте також: "Небесний взвод" 34-го батальйону. Бути воїном – значить жити вічно

Закінчити цю статтю присвячену нашому "Лівші" хочеться щирим побажанням:
Хай діти наші будуть такими, як він.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Додаткова інформація