На сторінках нашого сайту ми неодноразово розповідали про звитяги та, на жаль, трагічні моменти бойового шляху кіровоградського 34-го мотопіхотного батальйону, який виконував бойове завдання в районі Горлівки, Дебальцевого та Дзержинська. Хлопці наразі перебувають поза зоною АТО, в постійному місці дислокації в Кіровограді. Триває кропітка робота по відновленню пошкодженої в боях техніки, доліковуються поранені бійці.

 

Під час перебування в частині нам вдалося поспілкуватися з вже легендарним бійцем батальйону Олексієм Мусієнком на прізвисько "Кіпіш".

Невеличкий на зріст хлопчина, з чарівною посмішкою та добрими очима, соромлячись розповідав нам про свій перший бій, в якому його було поранено. Це було перше бойове хрещення 34-го батаьйону, який незадовго до того прибув на виконання бойового завдання в зону АТО.

Олексій був водієм автомобіля, і щодня перевозив мобільну групу бійців батальйону. За його словами, у нього була одна з найкращих машин в підрозділі.

"На під'їздах до Дзержинська стояв блок-пост ДНР", - розповідає вояка. - "Ми їхали займати позицію, і потрапили прямо на цей блок-пост, почалася перестрілка".

Згадуючи в розповіді свого ротного, який загинув в тому бою, Олексій робить паузу на декілька секунд, і схвильовано торкається рукою щоки...

Продовжуючи оповідати, боєць 34-го батальйону постійно показує місця, де був обстріляний автомобіль.

"Автомобіль тоді сильно обстріляли. Командир відділення Сашко, який сидів поряд зі мною був відразу поранений в ногу і руку прямо в салоні авто", - згадує той день доброволець. - "Я почав відстрілюватись прямо з кабіни у вікно. Потім вистрибнув з автівки, і вступив в бій".

Олексій оповідає, що бій був страшний, сепаратисти зайняли позиції з різних сторін, і вели інтенсивний бій стрілковою зброєю. Загалом в кабіні його автівки нарахували 21 отвір від куль.

"Біля колеса мене поранило в коліно, і в руку. Куля пройшла крізь пальці і застрягла автоматі", - розповідає боєць показуючи руку. - "Коли я вже не міг рухатися, мене витягнув побратим Коля Буряк, спасибі йому, схопив за бронежилет і затягнув в зеленку. Вже коли повертався БМП, мене забрали звідти".

Врешті решт, батальйон той бій виграв, і зайняв блок-пост. А невдовзі, українські війська взяли Дзержинськ. 

 

Після поранення на машині Олексія жовтою фарбою написали КІПІШ.

"Це мій позивний, мене в батальйоні всі знають, як "Кіпіш", - з посмішкою говорить Олексій.

Дивіться докладніше розповідь бійця 34-го батальйону на відео нашого кореспондента нижче.

 

Зазначимо лишень, що Олексій вже одужав після поранення, і готовий далі захищати рідну землю. На жаль, його легендарний автомобіль наразі закріплений за іншим бійцем, але всі в батальйоні пам'ятають, що це легендарний автомобіль Кіпіша.

Читайте також: Кіровоградському 34-ому мотопіхотному батальйону для відновлення техніки терміново потрібно як мінімум 150 тисяч гривень (ФОТО, ВІДЕО)

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Кіровоградському 34-ому мотопіхотному батальйону, який повернувся в кінці грудня з-під Горлівки терміново потрібна фінансова допомога для відновлення пошкодженої техніки. Підрозділ перебував в гущі війни з липня місяця, і неодноразово був обстріляний ворожою артилерією. Кіровоградські бійці також брали участь у звільненні Дзержинська, і не випускали протягом свого перебування там, сепаратистів з Горлівки.

Загалом, за час несення служби в зоні АТО батальйон втратив 13 бійців, 60 було поранено.

Читайте також: Кіровоградський 34-ий мотопіхотний батальйон повернувся додому після п'ятимісячного перебування в зоні АТО (ФОТО, ВІДЕО)

За словами командира батальйону полковника Дмитра Красильникова, майже 100% техніки, яку хлопці пригнали з місць виконання бойового завдання, потребує ремонту. А відновити її потрібно, як говорить комбат 34-го "в лічені дні".

"Міноборони покриває ремонт лише 10% техніки", - з сумом констатує факт полковник Красильников. - "Адже ми не залишали там свою техніку, забрали всю, по-максимуму. Та, яка була не на ходу, везли сюди тралами".

Користуючись нагодою, Дмитро Сергійович звернувся до всіх небайдужих підприємців з проханням про допомогу, адже, батальйон ремонтує техніку лише завдяки спонсорським коштам, та тим, які збирає волонтер "Української Варти" Борис Смалиус. За його словами, цього вистачає на мілкий ремонт та технічне обслуговування техніки, а такі речі, як заміна двигунів потребують значних коштів.

На гострій необхідності коштів також наполягає волонтер ініціативної групи людей "Українська варта" Борис Смалиус. Завдяки йому, близько 20-ти одиниць техніки 34-го батальйону наразі вже ремонтуються. Волонтер звернувся до Кіровоградської обласної ради, і за сприяння голови ради О. Чорноіваненка, батальйону було надано декілька баз для ремонту техніки. На одну з таких - базу "Об'єднаного автогосподарства медичних закладів" вдалося потрапити і нашому кореспонденту.

Читайте також: Волонтер "Української варти" доставив кіровоградським добровольцям в зоні АТО позашляховик (ФОТО)

"Один БРДМ ми вже відремонтували, а наразі вже пригнали на ремонт другий", - розповідає начальник підприємства анатолій Московець. - "Також зараз в наших боксах ремонтують два Зіли та Урал 34-го мотопіхотного батальйону".

За його словами, над ремонтом техніки працюють слесарі підприємства та водії, які знаходяться не на виїзді.

Анатолій Олексійович продемонстрував кореспондету сайту "Перевесло" блок двигуна, який було виведено зі строю одним потрілом. Куля пройшла крізь нього навиліт.

Як стверджує Борис Смалиус, для того, щоб привести до ладу техніку батальйону потрібно не менше 150-ти тисяч гривень.

"Як би воно банально не звучало, все впирається в кошти", - стверджує волонтер Борис.

Читайте також: Борис Смалиус: Прийшов час брати відповідальність на себе. Дати собі відповідь: що я конкретно сьогодні зробив, щоб Україна була трохи кращою державою (ФОТО)

Редакція нашого сайту, користуючись нагодою, закликає всіх небайдужих підприємців-меценатів допомогти 34-ому мотопіхотному батальйону "поставити на колеса" свою техніку, адже, саме завдяки таким героїчним підрозділам збройних сил України, північний агресор ще не топче землю під Вашими вікнами.

Бажаючі допомогти можуть звертатися до волонтера Бориса Смалиуса, тел. 050 624 70 21, або ж перерахувати кошти можна на платіжну картку організації "Українська варта" в ПриватБанку - 5168 7423 4840 7465 на ім'я Смалиус Борис.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Про це кореспонденту сайту "Перевесло" розповіли волонтери ініціативної групи людей "Українська варта", які опікуються підрозділом.
Волонтери розповіли, що понад 50 одиниць техніки, яка прибула з місця дислокації батальйону в зоні АТО, потребує ремонту. І відновити її потрібно до того, як бійців знову відправлять воювати. Волонтери звертаються до всіх небайдужих мешканців Кіровоградщини з проханням допомогти.
Перерахувати кошти можна на платіжну картку організації "Українська варта" в ПриватБанку - 5168 7423 4840 7465 на ім'я Смалиус Борис.

Нагадаємо, 34-ий батальйон тероборони був сформований в Кіровограді на початку літа, і прийняв присягу 8 червня. Після цього бійців відправили в зону АТО в район Горлівки, де воїни мужньо тримали підходи до міста і брали участь у звільненні Дзержинська. За час виконання бойового завдання в зоні АТО батальйон втратив 12 бійців, 63 було поранено.

29 грудня основна маса бійців батальйону прибула додому у відпустку. Кіровоградці урочисто зустрічали їх біля входу у військову частину.

Читайте також: Кіровоградський 34-ий мотопіхотний батальйон повернувся додому після п'ятимісячного перебування в зоні АТО (ФОТО, ВІДЕО)

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Кіровоградщина, як регіон, що дав найбільшу кількість мобілізованих добровольців під час перших хвиль мобілізації ледь не найбільше страждає, втрачаючи своїх вірних синів.

Російський фундаменталізм...На блокпосту в районі Мар'їнки Донецької області, 25 січня, ввечері вибухнув автомобіль зі смертником, в результаті чого два українських військових загинуло і один важко поранений.

За даними Перевесла, всі потерпілі є військовослужбовцями одеської 28-ї гвардійської механізованої бригади ЗСУ.

Серед загиблих Сергій Миколайович Бузейніков з села Захарівки Світловодського району, пише svetlovodsk.com.ua.

 

У Сергія залишилася дружина і 10-місячна донька Злата.

Колектив сайту "Перевесло" висловлює щирі співчуття родині загиблого. 

Герої не вмирають!

 

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

У харківському госпіталі помер житель Олександрійського району 38-річний Костюк Віталій Володимирович, пише Моя Александрия, посилаючись на воєнкома Олександрійського військкомату Сергія Сидоренко.

 

8 січня боєць потрапив у госпіталь з попереднім діагнозом "отруєння невідомою речовиною", від чого і помер 16 січня.

До мобілізації Віталій Костюк проживав в місті Олександрія, а потім служив кулеметником піхотного відділення 17-го окремого мотопіхотного батальйону, пише сайт alnews.com.

Тіло загиблого мають доправити в Олександрію, потім його поховають в рідному селі Косівка. Обряд поховання планується провести в середу, 21 січня, о 12.00 годині.

У Костюка залишилася 12-річна дочка.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Сьогодні в Кіровограді провели в останню путь свого земляка, легендарного військового, капітана першого рангу ВМС України командира 73-го морського центру спеціального призначення Юрія Борисовича Олефіренка.

 

Попрощатися з Героїм на Театральну площу Кіровограда прийшло понад тисяча кіровоградців.

Загинув наш видатний земляк при виконанні бойового завдання під час антитерористичної операції. Юрій Олефіренко разом зі своїми підлеглими, провівши ефективну розвідку, надав командуванню важливу інформацію про мінометні позиції противника, що вів інтенсивний вогонь по селу Павлопіль Новоазовського району Донецької області, завдяки чому, українська артилерія завдала удару і знищила ворога. 16 січня, поблизу Маріуполя Герой зі своїм підрозділом потрапив під щільний мінометний обстріл, і намагаючись захистити підлеглих, Юрій закрив своїм тілом, від уламків, трьох бійців. Загинув пан Юрій при транспортуванні до госпіталя, серце не витримало.

Провести Героя в кращий світ прийшли очільники міста та області, військові, громадські активісти, волонтери. 

"Горе прийшло в усі військово-морські сили збройних сил України", - сказав заступник командувача ВМС України капітан 1 рангу Андрій Урсол, який теж приїхав попрощатися з Героєм. -  "Враховуючи його заслуги та бойовий шлях, хтось міг би сказати "Свою війну я вже відвоював", але не Юрій Борисович. Коли загарбник прийшов на українську землю, він став на захист Вітчизни".

Поховають Юрія Борисовича на Рівнянському кладовищі Кіровограда в секторі почесних поховань.

Загиблий Герой Юрій Борисович Олефіренко закінчив факультет спецназу Рязанського училища ВДВ СРСР, і був направлений в бойову частину - "кабульську роту". Це була 459 окрема рота спеціального призначення, перший штатний підрозділ спецназу 40-ї армії в Афганістані. Тоді Герой добровільно попросив продовжити йому відрядження, і відвоював в Афганістані повних чотири роки, за бойові операції нагороджений орденом і медаллю.
Видатні інтелектуальні здібності дозволили йому під час війни, в ході постійних активних бойових дій, досконало вивчити фарсі. Олефіренко легко опанував складну мову, читав вірші і співав пісні, спілкувався з місцевими жителями як своя людина.
В Україні всю свою військову кар'єру Юрій Борисович також прослужив у частинах спецназу, у Кіровограді та в Очакові. Багато сил віддав 17-ій бригаді, що була переформована в 73-ій морський центр спеціального призначення.
Юрію Олефіренко довелося повернутися в Афган ще раз. У 2007-му протягом року він працював у складі місії української військової розвідки, невеликого підрозділу, який брав участь в операціях НАТО в складі литовського контингенту.
На початку війни з Росією Юрій Борисович перебував на пенсії, але він не міг залишитися осторонь у важкий для Батьківщини час. Олефіренко добровільно з'явився до військкомату, і отримав призначення на посаду командира 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області. Він сформував батальйон, і зробив усе, щоб перетворити добровольців і мобілізованих в боєздатну військову частину.
                                                                                                                  Вічна слава Герою!!!

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Про це на своєму Фейсбуці повідомила заступник голови Кіровоградської ОДА Віта Атаманчук.

За її інформацією, в зоні АТО загинули двоє мешканців нашої області.

 

"Маємо сумні повідомлення про загибель наших земляків. Кіровоградці Юрій Борисович Оліференко 42 батальйон, загинув під Маріуполем. Володимир Олександрович Тигнян 1989 року народження, 300 танковий полк поліг у бою під Дебальцево. Співчуття батькам і рідним. Невимовний біль і жаль. Царство Небесне і світла пам"ять нашим хлопцям", - написала вона.

Редакція сайту "Перевесло" висловлює щирі співчуття родичам та друзям загиблих. Їх подвиг не буде забутий! Слава вірним синам України!

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Іще один побратим покинув нас назавжди. Іще один солдат встав до рядів Небесного Взводу 34-го батальйону.

Солдат Андрій Соколенко пішов з життя після чотирьох місяців госпіталізації, повідомляє офіційна Фейсбук-сторінка Батальйон "Батьківщина".

"Андрій був одним з найкращих бійців. Справжній мужик". - згадує про нього однополчанин Роман. - "Він не вмів і ніколи не хотів брехати. Окрім кришталевої чесності він мав неймовірну мужність. Ніколи не пригинався - у повний зріст першим йшов у бій, і жодного разу не вдягнув бронежилет".

На самому початку АТО, Андрій добровольцем пішов у ряди 34-го батальйону територіальної оборони . За словами бійців, він міг відремонтувати та налагодити все - від ноутбука до БТР-а. Але все це він робив у вільний від служби час - не марнував жодної хвилини. В останню чергу рядовий Соколенко дбав про себе - все до останнього він віддавав побратимам.

"Поведінка у нього була дійсно лицарська", - каже Роман. - "Він надривався але діставав що завгодно, від води та цигарок, до набоїв та деталей. До речі, останні він розробляв та удосконалював самотужки. Навіть коли лежав при смерті, копався у кресленнях та схемах, бо дуже хотів сконструювати нову деталь для автомату. За свою винахідливість він з перших днів носив позивний "Лівша".

Проводжали убитого козака всім домом. Мешканці, що висипали на вулицю не могли стримувати ридань - Андрій був тут улюбленцем. Його всі любили та поважали за неймовірну доброту та затяту працьовитість. Він ніколи не відмовляв у допомозі та не терпів несправедливості. Перед труною жителі дому пообіцяли родині вояка, що добиватимуться встановлення меморіальної дошки на стіні будинку.

"Синочку мій"... - плакав над тілом Андрія старенький тато. - "Якби ти тільки знав як мені тяжко. Пробач, що я тебе не вберіг! Не звозив до Казахстану на могилу дідуся й бабусі. Не відвів на узбережжя океану та не показав місце до стояв наш підводний човен... Я пишаюся тобою, синочку. Пишаюсь тим, що ти віддав своє життя за Україну!"

Смерть пришла до Андрія не очікувано. Загін добровольців боронив блокпост, коли терористи почали обстріл з мінометів. Майже всі бійці зайшли в укриття. Всі, окрім рядового Соколенка. Він знав, що десь поряд ховається сепаратист-коректировщик, і рятуючи життя побратимів відкрив з автомату вогонь по "зеленці", у якій засів терорист.

"Сепар утік", - згадує Роман. - "Вогонь по нас припинився. У той день він нас врятував... Але остання міна лягла поряд з Андрієм. Він самотужки відійшов в укриття, і тільки там ми побачили, що у нього в тілі криваві дірки. Він опирався, не хотів лікуватись, але ми віддали його медикам. Лише згодом з'ясувалось, що скалки розійшлися по усіх його нутрощах..."

"Лівша" згасав на очах у побратимів. Йому ставало все гірше і вітчизняні медики лише знизували плечима. Було вирішено відправляти козака до Польщі, навіть знайшлися меценати, що згідні були забезпечити його лікування. Але його чомусь перевезли з Харкова до Києва, хоча "Лівша" був нетранспортабельний. Це була остання крапля для знесиленого воїна, який вже страждав від запалення черевини.

"Я прийшов до нього перед Різдвом"... - згадує Роман. - "Він лежав там, з розкритими кишками, але коли побачив мене, почав радіти, і навіть жартувати. Я дивися на нього, і не міг повірити у таку нелюдську силу духу - попри пекельний біль та муки, він сміявся та розповідав, що хоче перевезти до АТО реанімаційний комплекс, у якому лежав... Дев'ятого числа він помер. Ніби не хотів псувати близьким різдвяні свята..."

Так закінчив свій шлях ще один український лицар - душа 34-го батальйону. Своєю смертю Андрій довів, що мужність веде нас на небеса, а Бог забирає до себе найкращих.

Читайте також: "Небесний взвод" 34-го батальйону. Бути воїном – значить жити вічно

Закінчити цю статтю присвячену нашому "Лівші" хочеться щирим побажанням:
Хай діти наші будуть такими, як він.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Товариші загиблого Героя АТО, військовослужбовця Кіровоградського 3-го окремого полку спеціального призначення, Олексія Волохова присвятили йому пісню та змонтували на неї кліп.

 

Відео було опубліковано акаунтом Леонид Панасевич на сервісі youtube 6 січня.

Старший солдат Волохов Олексій Олегович - військовослужбовець Кіровоградського гарнізону, старший розвідник 3-го окремого полку спеціального призначення. Загинув 24 червня близько 17-ї години під Слов'янськом в районі гори Карачун — перебував у збитому військовому гелікоптері Мі-8, котрий повертався з блокпоста із фахівцями, встановлюючими апаратуру задля організації моніторингу простору й фіксації фактів порушення перемир'я в зоні проведення антитерористичної операції.

Читайте також: Відлуння війни. Кілька тисяч кіровоградців прийшли попрощатись з Героями (ФОТО)

5 липня у Кіровограді відбулася громадська панахида-прощання з Олексієм Волоховим та Олександром Кондаковим. Похований на Далекосхідному кладовищі.

Читайте також: В Кіровограді родина загиблого спецпризначенця за держвиплати облаштувала дитячий майданчик (ВІДЕО)

19 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

34-ий батальйон “Батьківщина”, сформований як батальйон територіальної оборони Кіровоградської області та нещодавно приєднаний до 57-ої механізованої бригади Збройних Сил України, оприлюднив прізвища бійців свого Небесного взводу, пише сайт Руху опору.

За цими даними, з початку бойових дій на сході України батальйон втратив десятьох своїх бійців – Віктора Бойка, Романа Майстерюка, Фаріда Ібрагімова, Григорія Терехова, Віталія Петровича, Володимира Безверхнього, Сергія Хрипунова, Миколу Томака, Сергія Горобця, Андрія Пучечка.

Проте, самі бійці батальйону, що зараз знаходяться у відпустці, уточнюють інформацію, і говорять про ще трьох - Ярослава Гайду, Романа Крадожона та Андрія Соколенка.

“Ці люди бились за вас під Горлівкою, горіли у машинах під Дзержинськом та штурмували Карлівку. Разом звільняли українські міста та села, щоб ви могли прокидатись від співу пташок, а не від вибухів снарядів. Тепер вони мертві. Наші побратими поряд зі своїми пращурами та Богом. А ми з вами на землі. Давайте зробимо так, щоб їм не соромно було дивитись на нас. Давайте нагадаємо собі, що ми не маємо права програвати війну, коли на кону стоїть наша Батьківщина. Нехай кожний, хто читає це звернення, просто тихо посидить хвилинку біля монітора. А потім встане і почне з новими силами боротись за нашу спільну справу. Словом та ділом. Без жодного позіхання та жалоби. Адже ми не маємо права бути слабкими. Бути воїном – значить жити вічно”, – йдеться у зверненні бійців 34-го батальйону.

 

Нагадаємо, 34-ий батальйон тероборони був сформований в Кіровограді на початку літа, і прийняв присягу 8 червня. Після цього бійців відправили в зону АТО в район Горлівки, де воїни мужньо тримали підходи до міста і брали участь у звільненні Дзержинська. За час виконання бойового завдання в зоні АТО батальйон втратив 12 бійців, 63 було поранено.

Читайте також: Кіровоградський 34-ий мотопіхотний батальйон повернувся додому після п'ятимісячного перебування в зоні АТО (ФОТО, ВІДЕО)

Основна маса бійців батальйону 29 грудня повернулась додому на відпустку. Кіровоградці зустріли хлопців, як Героїв.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Додаткова інформація