Понеділок, 12 червня 2017 09:57

Блокада соцмереж: все-таки перемога

Ситуація з блокадою російських соцмереж з усією гостротою дала нам відчути, що система цінностей під час війни і в мирний час дуже і дуже відрізняється

Минуло небагато часу після блокади російських соцмереж президентським указом, перші бурі вщухли, дим розсіявся. Мегабайти аналітики і обурених постів вляглись. Остаточні підсумки підбивати поки що рано, але є речі як абсолютно очевидні, так і неочевидні, що залишилися за межами загальної уваги.

Ситуація з блокадою російських соцмереж з усією гостротою дала нам відчути, що система цінностей під час війни і в мирний час все-таки дуже і дуже відрізняється.

Ми живемо в такий час і на такому вододілі, коли кожне значуща державне рішення змушені пропускати через дві призми: як би я поставився до цього в мирний час, у звичайному житті, і як я повинен приймати його в умовах війни? І тоді розумієш, що в мирний час був би серед перших противників заборони будь-якої, зокрема й цієї, побачивши в ній зазіхання на свободу отримувати і поширювати інформацію. Але в умовах війни змушений визнати: рішення не тільки правильне, але навіть, можливо, запізніле.

Зрозуміти цю логіку просто. Досить уявити на місці України будь-яку розвинену країну. Хіба перебуваючи у стані війни і знаючи, що в соцмережах, повністю контрольованих спецслужбами ворожої держави, «сидить» третина активного населення країни, вони не запровадили б такі санкції? Ввели б наступного дня, прекрасно розуміючи, що таке кібербезпека держави і її громадян.

І одночасно – завдано серйозного удару ряду російських інтернет-бізнесів

І якщо ще кілька тижнів тому навколо рішення президента України йшли палкі дебати, то сьогодні, як мені здається, на головні запитання вже отримано абсолютно однозначні відповіді.

Поклавши руку на серце: ми відчуваємо, що нас так вже обмежили в наших фундаментальних правах на свободу слова та інформаційну свободу? По-моєму, чесна відповідь – ні. Якби було інакше, ми б уже стояли на Майдані. Максимум, що ми пережили, – деякий дискомфорт, необхідність щось змінити у звичному укладі й навчитися чомусь новому.

Інше фундаментальне запитання: чи стало наше суспільство більш захищеним і безпечнішим після введення санкцій? Відповідь, на мій погляд, теж однозначна: так, стало. Ми явно вислизаємо з розставлених на нас пасток, що до певного часу дрімали. У тому, що серйозний кіберудар по Україні готувався, можна не сумніватися: локальні атаки на окремі держоргани і держкомпанії вже проводилися, і Україна зазнала від них значнихі збитків. Немає жодних сумнівів у тому, що свої види були і на повністю контрольовані ФСБ соціальні мережі.

Отже, був зроблений правильний хід, до того ж дуже сильний і несподіваний. Розгубленість супротивника – найкраще тому підтвердження. Адже логічно було б очікувати якихось зустрічних санкцій, російська держава дуже любить симетричні відповіді. Тут же нічого подібного не сталося. Судячи з усього, наші економіки розділяються так швидко, що справжніх важелів впливу у Росії залишається все менше, і потрібно ще десять разів подумати, перш ніж смикнути за ці важелі. Відповідно, нашої реальної незалежності від задушливого «русского мира» стає все більше.

Ну і одночасно – так, нанесений серйозний удар по ряду російських інтернет-бізнесів. Падіння аудиторії в 1,5-2 рази – незворотні і невідновні в осяжному майбутньому втрати, а значить, не буде у власників колишніх доходів і можливостей для розвитку. А чим менше грошей у російського бізнесу, тим менше танків і гармат, що стрілятимуть по наших позиціях.

Відкриває це рішення нові можливості українському ІТ-бізнесу? Безумовно, і в цьому ще один безперечний плюс указу.

Є й інші вигоди, які ми зможемо оцінити лише з часом, оскільки вони стосуються наших дітей. Один з очевидних аспектів, про який чимало сказано, – виведення молоді з-під прямого впливу російської політичної пропаганди.

Наші діти тепер більш захищені від різних масових психологічних експериментів, які активно плодяться на просторах «ВКонтакте», я маю на увазі, перш за все, ці нескінченні групи смерті на кшталт «синіх китів», що свідомо доводять підлітків до суїцидів. Показово, між іншим, що в Росії жодного з адміністраторів цих груп досі не засуджено. Як показово і те, що в Україні тривогу з приводу поширення цих груп першим забив кіберпідрозділ нашої оновленої національної поліції.

Є ще причини, не настільки очевидні, що я б назвав «ціннісними».

Чому багато молоді віддавали перевагу ВКонтакте проти Фейсбуку? Причина банальна: можливість слухати і качати «халявну» музику і фільми. Зручно? Зручно! Але чи законно? Давайте визнаємо, що якщо ми хочемо побудувати суспільство, засноване на повазі до права, нам потрібно з дитинства насичуватися цією повагою. І чесним ставленням до авторського права – зокрема. І з цієї точки зору закриття ВКонтакте матиме вельми благотворний вплив на здоров'я нашого суспільства.

А вимушений тепер для багатьох молодих людей перехід у Фейсбук, на головну комунікаційну платформу планети, - теж частина ціннісної орієнтації, оскільки відкриває для молоді буквально безмежні можливості спілкування з однолітками у всьому світі. Іноді для того, щоб відкрити для себе щось нове, потрібно щось втратити.

Звичайно, це буде не такий швидкий, але все більш і більш помітний процес: прийняття нашими дітьми нових для себе цінностей, та на основі цього – здійснення усвідомленого вибору на користь європейської цивілізації.

І ще раз підкреслю, щоб зняти численні запитання: – так, я вважаю будь-яку заборону поганим рішенням для суспільства. Але я також вважаю, що стан війни скасовує деякі ліберальні догми і не залишає владі і суспільству іншого виходу.

 

Едуард Рубін

директор IТ-компанії Телесенс, співзасновник харківського IТ-кластера

Опубліковано в Суспільство

Додаткова інформація