"У Сполучених Штатах Америки розуміють, що Росію треба послаблювати скрізь. Це грає нам на руку", – Богдан Яременко, дипломат, голова правління фонду "Майдан закордонних справ", в інтерв'ю для журналу "Країна".

США можуть замінити військову допомогу Україні на кредити. Що це за сигнал?

– Що до нас ставляться, як до потужної країни. Маємо платити за свою безпеку. Не годиться випрошувати у Вашингтона лопаті для вертольотів і протитанкові установки. Трамп усім європейським партнерам каже: починайте платити за себе самі.

Тільки три держави – Японія, США і Німеччина – випускають станки шостого покоління. Конкурують між собою в економіці. Тим часом США платять 3,5 відсотка свого валового внутрішнього продукту на оборону і цим захищають Європу. А Німеччина не виділяє навіть задекларовані 2 відсотки.

Кредити на військову допомогу Україні вписуються у Трампівську риторику.

Що це змінить для нас?

– Підштовхують до вибору: або станьте державою, або зникніть. Це – ваша проблема, а не американська. Але продаватимуть не все. Визначають: а чи не занадто, що отаку-то штукенцію матимуть ті хлопці? Чи не занадто вони "індіанці" для цього? Чи не буде погано Америці, якщо таке озброєння потрапить в їхні руки? Це – питання домовленостей.

З другого боку, це формує новий рівень відносин. Платиш – і хтось у тобі стає зацікавлений. У США зараз немає зацікавлених Україною. Крім групи експертів. Як правило, це колишні посли. Мають з'явитися мільярдери, які зателефонують президенту і скажуть: "Дональде, там хороші хлопці з України. Треба допомогти". Коли почнемо платити, такі з'являтимуться.

Таки заплатимо?

– Ця влада – ні. Не готова пожертвувати власним збагаченням заради інтересів держави. Якась наступна обов'язково це зробить. Поки що держзамовлення – це система перекачування коштів у руки тих, хто їх розподіляє.

Як змінилися стосунки Євросоюзу і Сполучених Штатів?

– Ще років 10 тому Європа була галасливим, неорганізованим, безневинним союзником. Зараз стала торговельно-економічним конкурентом. Хоча не політичним. Зросла роль Німеччини, Франції, Великої Британії.

Трамп віддзеркалює це. Говорить карикатурно, але озвучує справжні проблеми. Але з точки зору безпеки й цінностей, американці дивляться на Європу як на союзника.

У Кремлі все чітко з визначенням основних напрямків розвитку. Однак нестабільна внутрішня ситуація, політична, економічна, демографічна. Ніхто не візьметься сказати, що позиція Росії щодо Криму, Сирії не зміниться за рік чи два.

Більш-менш передбачуваний Китай. Але він дуже залежить від світової економіки.

Загалом сьогодні у світі є прогнозована непрогнозованість.

Чи спрацює економічний фактор так, що Росія відмовиться від окупованого півострова?

– Через фінансові труднощі Москва ніколи не скаже: "Забирайте назад Донбас і Крим". Скоріше зроблять свій народ жебраком. Але окупація і війна підривають економіку Росії. Маємо довести до такого рівня виснаження, коли наші силові спроби повернути Крим не зустрічатимуть очевидного спротиву. Вони будуть або не в стані, або зважуватимуть, чи треба їм боротися аж так.

Як остаточно обрубати зв'язок із Росією?

– Треба розірвати дипломатичні відносини. Решта відпаде автоматично. Й оголосити воєнний стан, аби видворити з України збройні регулярні й нерегулярні підрозділи РФ. Це ознаменує політику спротиву Росії. Не терористам – як АТО, а конкретній державі.

Зараз це відбувається хаотично. Відтак немає результату.

Квоти на українську мову на телебаченні – не запізніле рішення?

– Це жест відчаю. Я жив у мовному гетто. У 1960–1970-х україномовні родини в Києві майже всі одне одного знали. Коли в магазині звертався українською, реагували: "Этот мальчик – из села". Був у меншості на своїй землі. Моє гетто розширили до 75 відсотків. Дякую. Квоти слід запроваджувати на неукраїнське.

А як щодо інших заборон?

– Підтримую заборону компаній, яким належать російські соцмережі та сервіси. Це – інструмент вивчення громадської думки і впливу на неї. В Росії він добре розроблений. В Україні – ні. Є загрози, що і в нас ним користуватимуться безвідповідально, але хтось це робитиме і правильно. Заборона поверне частину грошей з реклами. Напевне, це дасть шанс українському сектору трохи заробити.

Політика перетікає в інтернет?

– Політична боротьба відбувається у мізках, як і раніше. А інтернет стає все помітнішим засобом комунікації. Бо найбільш масовий і демократичний.

Чим може скористатися Україна з того, що показали перші місяці президентства Трампа?

– Півроку тому експерти з усього світу, і ми теж, кричали, що Трамп нас здасть. Домовиться за нашою спиною з росіянами. Результат перших 100 днів – чітка заява про підтримку України. Сказав, не буде торгуватися навколо Криму чи Донбасу, хоча й домовлятиметься з Москвою про Сирію. Отримали знову кредит довіри.

Але це не наша заслуга?

– Частково – й наша теж. Спрацювало антитрампівське лобі. Американського президента обставили червоними прапорцями, загнали у вікно можливостей. Щойно перейде межу, почнуть згадувати проросійські гріхи. Зорі поки що нам сприяють. В американському конгресі, в експертному середовищі чимало прихильних до України впливових гравців. Їхнє розуміння інтересів США збігається з нашими прагненнями американської допомоги.

Велика частина вашингтонського істеблішменту – військові. Мислять так: що може знищити мою державу? Китай або Росія. А хто робить спроби? Китай не загрожує, а РФ втручається у вибори, веде шпигунську діяльність, організовує провокації і має ядерну зброю. Війна для них – це не стріляти з автомата в окопі. А вибудовувати стратегію, шукати союзників. Тут і перетинаються наші інтереси. В Америці розуміють, що за таких умов треба послаб­лювати Росію скрізь. Що грає нам на руку.

Як змінюватиметься світ?

– Іншим ставатиме характер відносин між державами. Раніше США могли диктувати правила глобальної торгівлі. Зараз втрачають цю роль. Бо Китай став потужним, і в нього – своє бачення. Навряд чи йому можна буде щось нав'язати. Стає неможливо тиснути й на такі країни, як Бразилія. Звідси – перерозподіл сфер впливу.

Правила гри змінюються дуже швидко. Де найбільше зійдуться інтереси і відбудеться тертя, може статися вибух. Він затягне всіх у війну. На це скидається ситуація в Кореях чи Сирії, але не в Україні. Загроза такого сценарію зростає. Гравці підвищують ставки. Це причина для нас не вірити ні в які можливості миру з ­Росією. Коли всі підвищують ставки, понизити свої – це програти двічі. Спершу – в цій грі, а потім – у глобальній.

Якщо третя світова, то якою вона буде?

– Ніхто не знає. Все більше країн володіють ядерною зброєю. Змінюються технології та філософія її використання. Зокрема, упереджувальні удари та мініатюрні ядерні боєприпаси. Основні гравці – Росія, США – працюють над створенням не великої ядерної бомби зі здатністю знищити місто, а такої, що завдасть удару точково. Змете завод і щось навколо нього. Досі філософія була така: ядерна зброя – це не зброя поля бою, а засіб стримування. Якщо людство переступить психологічний бар'єр і ядерні боєголовки застосують на полі бою, станеться глобальна ядерна катастрофа. За малим вибухом буде більший, за тим – ще більший.

Якщо не світова війна, то що?

– Може бути й м'якший варіант – велика кількість регіональних конфліктів. Однак вони будуть відчутні для всіх. За маленькими країнами стоять великі. Тож напруження зростатиме.

Бойові дії – останній етап війни. Спершу створюють озброєння, зараз з'являються причини його застосувати.

Які?

– За часів холодної війни ситуація була гостра. Але її збалансовувало розуміння, що ніхто не переможе. Зараз є підстави поводитися агресивніше: кожен переконаний, що може отримати більше. Ідеологічні, політичні, інформаційні війни ведуть уже давно. Кібернетичні: втручання у вибори – це опрацювання алгоритмів військового застосування кібернетичної зброї. Її вже використовують: США в іранську мережу запустили вірус. Той розганяв пристрої для збагачення урану до неконтрольованого стану, і вони вибухали. Ці схеми вдосконалені, й кожен розуміє, на що здатен. Але не знають, на що спроможні інші. Ідеться не тільки про США, Китай і Росію. Багато над цим працюють Ізраїль, Велика Британія. До чогось готується Євросоюз. Москва цю ситуацію розкачала.

Що може стримати світ від глобальної війни?

– Бажання жити.

Опубліковано в Політика

Олег Бєлоколос

експрет фонду "Майдан закордонних справ"

спеціально для Gazeta.ua

4 квітня президент США Дональд Трамп заявив, що цивілізований світ не може ігнорувати застосування режимом Башара Асада хімічної зброї проти цивільного населення.

А вже 7 квітня американські військові нанесли удар по базі військово-повітряних сил Сирії Аль-Шайрат (Al-Shayrat). Із неї, як вважається, здійснювалися вильоти літаків, що несли цю зброю масового знищення.

Міністерство оборони США повідомило, що нанесли 59 ударів крилатими ракетами "Томагавк" із кораблів ВМС США у Східному Середземномор'ї.

Як наголосив Трамп: "Життєво важливими інтересами США є недопущення розповсюдження і використання хімічної зброї". Президент США також додав: "Попередні неодноразові спроби вплинути на поведінку Асада зазнали невдачі. В результаті поглиблюється міграційна криза, а регіон дестабілізується, що загрожує США та їхнім союзникам".

Башару Асаду тепер навряд чи знайдеться місце за столом для переговорів з сирійського врегулювання

Очевидно, Башару Асаду тепер навряд чи знайдеться місце за столом для переговорів з сирійського врегулювання. Це також має спонукати на відповідні роздуми Росію та Іран, що його підтримують.

Вочевидь, рішучий курс Вашингтона на протидію варварським діям у Сирії, що вкотре шокували увесь світ, має продемонструвати міжнародній спільноті новий стиль американської зовнішньої політики, орієнтований на результат.

Новий стиль американської зовнішньої політики, орієнтований на результат

Безсумнівно, це також має стати й серйозним та недвозначним сигналом для Північної Кореї, чия агресивна ядерно-ракетна програма вже давно викликає занепокоєння Адміністрації США.

Клімкін мав би оперативно висловити офіційну підтримку ударам США

Що стосується України. Міністр закордонних справ Павло Клімкін мав би оперативно висловити офіційну підтримку сьогоднішнім ударам США в Сирії. Адже саме так і робиться належна зовнішня політика.

Опубліковано в Політика

Призначення Іванки Трамп радником американського президента підтвердило схильність Трампа переносити риси сімейного бізнесу в політику. Тепер в команді Дональда Трампа відразу двоє членів його сім'ї. Сам по собі цей факт не є злочином і навряд чи несе для Трампа серйозну небезпеку. Інша справа, що на його успішність на посаді можуть вплинути бізнес-зв'язки оточення Трампа, розслідування, що тривають і те, що Трамп продовжує приголомшувати американське суспільство, порушуючи всі канони.

США як сімейний бізнес

Дональд Трамп не обмежився призначенням на посаду старшого радника свого зятя Джареда Кушнера. Слідом за бізнесменом до Овального кабінету наблизилися і його старша дочка Іванка, дружина Кушнера. Вона вирішила зайняти офіційну посаду радника президента після критики, пов'язаної з тим, що вона буде консультувати американського президента. На цій посаді Іванка Трамп не отримуватиме зарплату. Так що історія з отриманням зарплати дружиною і дітьми кандидата в президенти Франції Франсуа Фійона не зможе повторитися.

В Білому домі зазначили, що всі етичні норми, передбачені для держслужбовців, Іванці Трамп доведеться виконувати. Президентська дочка вже була присутня на зустрічі Дональда Трампа з прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо і під час офіційного візиту Ангели Меркель. Тоді канцлер Німеччини, якщо вірити американським ЗМІ, запросила Іванку на економічний саміт W20 в Берліні, присвячений розширенню економічних можливостей жінок. Він відбудеться в кінці квітня.

У Іванки Трамп буде власний кабінет в західному крилі Білого дому, де знаходиться Овальний кабінет, і доступ до секретної інформації. Сенатори-демократи надіслали лист до Федерального управління з питань урядової етики: їх турбує можливий конфлікт інтересів між роботою Іванки Трамп радником і її підприємницькою діяльністю. У Сенаті хочуть отримати відповідь, чи повинна дочка президента передати в незалежне управління свої бізнес-активи, або ж її потрібно позбавити певних державних функцій.

Конфлікт інтересів можливий і в ситуації з Кушнером. Мільйонер з сім'ї білоруських євреїв займався, як і Трамп, бізнесом на ринку нерухомості. Сам американський президент перед інавгурацією передав управління сімейним бізнесом — а це понад 400 компаній і підприємств — своїм старшим синам Дональду (Дону) і Еріку. Трамп вибрав м'який шлях: не погодився на продаж активів "за безцінь", їх передачу незалежному трасту, але відмовився від укладання бізнес-імперією Trump Organization угод за кордоном на час президентства. Іванка Трамп також лише залишила свою посаду віце-президента в Trump Organization і вийшла зі складу своєї фірми, яка виробляє одяг і прикраси. Такий підхід критикують в управлінні з питань етики, оскільки він означає збереження права власності на компанії і права отримувати від них доходи.

Безглузда ситуація виникла в лютому. Американський рітейлер Nordstrom припинив реалізацію товарів під брендом Іванки Трамп, пояснивши рішення низьким попитом. Після чого американський президент розкритикував Nordstrom спершу в особистому, а потім і в президентському Twitter, тим самим імовірно порушивши закон від 1933 року, що забороняє держслужбовцям просувати комерційні інтереси родичів і друзів. Пізніше радник президента Келліенн Конуей в інтерв'ю Fox News розрекламувала лінію одягу Іванки, закликавши глядачів йти та купувати.

Чи будуть наслідки

А тим часом, як пишуть американські ЗМІ, Трамп прислухається до порад Іванки та Джареда. На їхнє прохання він вніс зміни в текст президентського указу з проблем екології: були вилучені всі критичні тези про Паризьку угоду по боротьбі зі змінами клімату, з якої Трамп обіцяв вийти. Бажання Трампа оточити себе членами сім'ї і в Білому домі зрозуміле: все-таки він схильний довіряти в першу чергу близьким, а також тим політикам, які висловилися на його підтримку — так міністрами Трампа стали відразу кілька людей. Особливо це важливо в умовах постійних витоків інформації, коли щось з Білого дому обов'язково потрапляє у ЗМІ.

В американській історії були приклади участі сімей в політиці. В першу чергу, звичайно, згадується подружжя Клінтон. На останніх виборах шанси поборотися з Хілларі Клінтон мав "третій з Бушів" — Джеб Буш. Але він не зумів перемогти в республіканських праймеріз. І вже, звичайно, тоді його наміри стати президентом сприймалися в дусі "з цієї родини вже вистачить". Шкода, що іміджу Клінтонів завдав їх сумнозвісний фонд, може повторитися і з Трампом, якщо його компанії будуть здійснювати сумнівні оборудки.

Є й інші приклади сімейств при владі: у 1960 році, коли Джон Кеннеді став президентом, його брат Роберт зайняв посаду генерального прокурора і міністра юстиції. Ще один брат Едвард — сенатора. Пізніше, вже після вбивств Джон і Роберта, представники династії займали значно менш важливі посади. Династія Рузвельтів дала Америці двох президентів — Теодора і Франкліна Делано. Два сина Франкліна Делано Рузвельта були конгресменами. Також було двоє президентів Адамсів і двоє — Гаррісонів.

Проте зрозуміло, що в США не прийнято приводити за собою в Білий дім половину родини. Але спробуй підкопатися! Напевно, навіть з точки зору більшості американських конгресменів, залучення Трампом членів сім'ї до держуправління може бути порушенням лише з точки зору етики. Своє ставлення до цієї "розлогій" філософської дисципліни Трамп неодноразово демонстрував раніше — своїми діями і висловлюваннями. Сімейний похід Трампа до влади може мати для американського президента дійсно серйозну небезпеку, мабуть, лише в тому випадку, якщо будуть виявлені його зв'язки з Росією. Американські спецслужби, як відомо, розслідують цю справу.

Експерт фонду "Майдан закордонних справ" Олег Бєлоколос зазначив в коментарі "Апострофу", що кожен американський президент, якщо подивитися на цей інститут влади, приносить в Білий дім щось своє. Але поки Трамп не сприймає критику на свою адресу як щось серйозне.

"Він її сприймає, як заздрість "лузерів". Він на це поки не звертає увагу. Але це не може тривати довго. Трамп підставляється під критику, можливо, навіть бравує. І рано чи пізно вал цих критичних стріл у його бік почне Трампа помалу діставати. Він, мені здається, трошки несерйозно ставиться до громадської думки, і це може в кінцевому рахунку дуже сильно обернутися проти нього", — побоюється дипломат.

Немає зараз, на думку Білоколос, навіть звичайного для США консенсусу між демократами і республіканцями з найголовніших питань зовнішньої політики. Це, як і розслідування, що тривають незалежно від їх результату, можуть рано чи пізно послабити адміністрацію, в тому числі і на міжнародній арені. А це вдарить вже навіть по українським інтересам, граючи на руку Росії, зазначив міжнародник.

Опубліковано в Політика
Понеділок, 12 грудня 2016 12:25

Чи потрібна Україна НАТО і США?

Інтерв'ю експрет фонду "Майдан закордонних справ Олександра Хара в ефірі Донбас.Реалії.

Опубліковано в Політика

Росія залишається для США загрозою №1, але протистояння між країнами не буде довгим і в цьому конфлікті Кремлю не вдасться перемогти.

Таку думку в прямому ефірі "Обозревателя" висловив дипломат, представник організації "Майдан закордонних справ" Олександр Хара.

Коментуючи слова міністра Військово-повітряних сил США Дебори Лі Джеймс, яка назвала Росію загрозою номер один для США, він зазначив, що головна загроза Москви - в ядерному потенціалі.

"Росія була і залишається для США загрозою №1 завдяки своєму ядерному потенціалу... Згодом стурбованість у Заходу викликали і інші речі - росіяни вкладають величезні кошти в модернізацію ядерного потенціалу, нових підводних човнів. Вони продемонстрували свої ефективні ракетні технології, тому для ключових союзників американців в регіоні створюється небезпечна ситуація... Путін поки перемагає тим, що у нього є можливість застосовувати будь-які ресурси. Росія - не демократична права держава, тому можна не рахуватися з людьми", - зазначив він.

За словами Хари, між США і Росією немає холодної війни в класичному розумінні, але є конфлікт.

"Між США і Росією є протистояння, але я не думаю, що воно буде довгим. Не думаю, що в кінцевому підсумку воно буде для Росії успішним" - підсумував дипломат.

Опубліковано в Політика

Майбутній голова Пентагону Джеймс Меттіс, який гостро критикує Росію, є цікавою і розсудливою особистістю, проте від міністра оборони США мало що залежить.

Таку думку в коментарі "Обозревателю" висловив екс-генконсул України в Единбурзі та Стамбулі, голова правління фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко.

"Пентагон вирішує не все. Це відомство дуже важливе з погляду зовнішньої політики, але найсерйознішими гравцями в цій сфері завжди будуть генеральний секретар і президент Штатів. Вкрай важливо, яку політику поведе Дональд Трамп. Зараз все має такий вигляд, ніби він готовий, як бульдозер, просуватися вперед, оголосивши курс на нормалізацію відносин із Росією, незважаючи на всі поради і застереження", - зазначив Яременко.

За його словами, якщо Трамп буде діяти саме так, то голові Пентагону залишиться хіба що подати у відставку.

"Меттіс ставить інтереси США понад усе. Питання лише в тому, які у нього будуть важелі впливу на загальний курс Штатів", - підсумував дипломат.

Опубліковано в Політика

Додаткова інформація