Шлях до Києва, підсумки трьох днів

Пройшло три дні, з того часу як невеличка група людей, громадських діячів вийшла з Врадіївки на Київ, але за цей короткий термін, мирна вулична хода просто таки обросла брехнею та брудними пересудами. Людина, яка дізнається про цю акцію з новин по телебаченню або з інтернету, просто невзмозі зрозуміти хто куди пішов, а головне навіщо і з якою метою. Просто немає вже сили читати та слухати цю маячню, тому вирішив написати пост та розставити крапки над "і".

Пройдемось по головних міфах пов'язаних з ходою:

1. Міф перший.
20 мешканців Врадіївки вирушили пішою ходою на Київ, добиватися звільнення Захарченка.

Так вирушили, так на Київ, але аж ні як не мешканці селища Врадіївка. Громадські активісти Спільної Справи разом з вільними козаками кіровоградської паланки "Козаки Інгулу", вирішили спільно провести пішу ходу від Врадіївки до Києва, щоб привернути увагу суспільства до свавілля міліції в Україні. Ідея проведення цієї акції абсолютно спонтанно виникла в ході розмови активістів цих двох організацій і отримала підтримку з обох сторін. Зібравшись 7 липня у Врадіїці, було узгоджено перелік вимог, серед яких є і вимога про звільнення Захарченка.

2. Міф другий.
Акція фінансується партіїними силами.

Завжди знайдуться люди яких просто не можливо переконати, я навіть і не намагатимусь. А для тих хто ще вірить у те, що не все в цьому світі міряється грошима скажу, що акція проводиться коштами її учасників і при підтримці громадських організацій. До ходи може приєднатись кожен не байдужий громадянин, не залежно від своїх політичних уподобань та партійної приналежноті. Одною з головних умов ходи, є відсутність партійної символіки у колоні, виключення для громадських організацій (один прапор на колону). Спираючись на цей факт, цілком логічно припустити, що жодна політична партія не стане фінансувати акцію і запрошувати до неї своїх політичних опонентів. "Громадянська січ проти свавілля міліції" це мирна, вулична, жертовна, піша хода. Слово жертовна тут не випадкове, кожен учасник жертвує свій час та гроші на її провдення.

3. Міф третій.
Піар на крові.

На сторінках якогось інтернет-видання, прочитав сьогодні, що житель Врадіївки звинувачує учасників ходи, у піарі на крові. Чесно кажучи, спочатку, був здивований та навіть обурений. Мені здавалось, що такий сміливий крок з боку врадіївської громади, треба підтримати всією країною, щоб мешканці села побачили, що вони не наодинці з цією проблемою. Саме це змусило кинути всі справи та вирушити до сусідньої Миколаївщини, на підтримку братів та сестер українців. Тільки це є єдина і справжня причина пішої ходи. Сподіваюсь мешканці Врадіївки сприймуть це саме так. Сьогодні, коли ЗМІ перекручує факти, важко зрозуміти де правда, а де брехня, тож маємо бути пильними і думати власним розумом.

 

На сам кінець, хотів би сказати, що головна цінність цієї ходи у відчутті єдності українського народу, у взаємопідтримці, у небайдужості до чужого горя. В час, коли всі політичні технології спрямовані на розкол та розхитування суспільства, ми мусимо протипоставити цьому, своє бажання бути єдиним народом, підтримуючи одне одного у тяжку годину.

Останнє редагування Середа, 10 липня 2013 00:58
Детальніше в цій категорії: « Кроки вперед? Авжеж! Наша відповідь »
Loading...

Прокоментувати:

Activate checkbox for comment *

Додаткова інформація