Провідники кіровоградських потягів.

Сьогодні їхала до Кіровограда славнозвісним потягом № 76, його 2 причіпні вагони стоять біля двох годин у Знамянці. Це єдиний потяг до нашого міста.

 

Зустрів мене бритий мужлан-провідник, який прочитавши імя і по-батькові «лагідно» запросив заходити. Проходячи у вагон далі - зустрів напарник провідника (той, що постіль роздає). У вагоні штиняє перегаром, що вївся глибоко у стіни вагону і матраци. Всі повсідалися, потяг рушив.

 

Наступна фаза роботи провідників – збирати квитки і роздавати постіль. Тож, коли дійшли до мене (мала 37 плацкартне місце, відповідно, нижнє біля туалету) провідник взяв квиток, а напарник нашого бритого мужлана  дав постіль. Потім цей напарник нахилився і розповів яке погане у мене місце, як варіант наполегливо, ледь не тягнувши, запрошував до них у купе. Але все обійшлося - ми їдемо далі…

 

Пів на одинадцяту підходить цей напарник знову, набравшись по самі вінця (напарник – це Дімич років так  25-30, огрядний, схожий на типового провідника московських потягів) сідає на місце чоловіка поважного віку, який весь час ніби спав.

Дімич розказав, голосно, про всі свої сексуальні переваги над іншими чоловіками. Він брутально поводив себе, намагався схопити руками і затягти у своє купе. У той момент подякувала долі, що ходила на карате ;). Тому з метою свого  захистку від подібних небажаних типів, рекомендую мати в запасі мінімальний набір захисних прийомів.

 

Люди у вагоні ще не спали, жодне тіло не те щоби не заступилося, але не зробило мінімального зауваження на лайку Дімича. Видно, їм по пріколу споглядати подібні ситуації, і спідтишка чекати цікавого кінця.

Міліція в потягах накрилася мідним тазом, а провідники сусідніх вагонів тієї ж начинки, що й мої гореславні провідники.

 

Словом, якби не друг угашеного Дімича, який все ж таки підійшов, попросив не чіпати, і забрав нашого героя заправлятися на одинці – кінець був би цікавішим для сусідів по вагону.

 

Дімич пообіцяв прийти в ночі і вставити все, що він хотів. Як наслідок реально позгадувала всі інші прийми бойових мистецтв.

Потяг прибув о 5:13, виходивши побачила хропівшого Дімича – ситуативний негативізм і  невиспана ніч.

 

Від бидла і хамства ніхто не застрахований, але, як каже мій друг, «подякуємо мудакам за мудаків, без них історії були б виссані з пальця»

 

 

 

 

 

Останнє редагування Вівторок, 29 жовтня 2013 04:56
Loading...

Прокоментувати:

Activate checkbox for comment *

Додаткова інформація