Колапс по-українськи.

     Проблем в України, як держави, більше ніж достатньо. Яку не візьми сферу повсюди дірки. І ці промахи політики, економіки, освіти, медицини, екології та т. п. настільки глобальні для держави, що не вщухають коменти в блогах, на ФБ, ЖЖ і т.п, зустрічі, нові проекти, нові організації, маневри і наступальні/відступальні кроки… Проте, що ж ми маємо насправді? У цілому, панує зневіра. Кожен про це знає, кожен намагається їй завадити, кожен по-своєму гризе лікті.

      Що ми маємо за останній період життя України?

    У політиці все по-старому. Політичний ринок не вщухає від шквалту перебігів і кидань когось кимось. Об’єднання чергується з «приляганням на дно», а запорукою всьому є долання чи-то кризи, чи-то «покращення». Словом, черговість дій не змінна. Як на мене, все ж необхідно пам’ятати  від кого все залежить і не спускати рукавів у протидії, та не ковтати слини, що в когось «за горизонтом» краще. Ні! Пам’ятаймо, всі бояться: хто боїться втратити, хто боїться повстати, хто боїться спалитися на хабарі, хто за здоров’я своє чи людини поруч і т.п. Правда, часто подібні пости читаємо, чуємо? Та чомусь не реагуємо, мабуть, віримо у мирний шлях. Ось маємо Туреччину, охоче слідкуємо за новинами, в головах рівняємося, але щось не в тому руслі йдемо, не слідуємо реакціям повсталих. Напевно, крові не хочемо? Проблеми, що не вирішилися – повертаються, тому вирішувати проблеми доведеться, рано чи пізно!

….

Останнє редагування Середа, 23 жовтня 2013 10:51
Loading...

Прокоментувати:

Activate checkbox for comment *

Додаткова інформація