Версія для друку

Кроки вперед? Авжеж!

В світлі останніх подій у нашому політикумі, я все частіше замислююсь над тим, що може реально змінити життя громадян в Україні на краще? Чи те що зараз відбувається, то є справжній рух вперед, чи ми просто товчемось на місці, а хтось рухає навколо нас декорації, створюючи імітацію цього руху. Чомусь опозиція завжди трохи не дотягує до перемоги, обіцяючи завжди, що наступного разу все буде інакше і вони обов'язково переможуть. Ми спостерігаємо цю виставу і що саме найгірше ми вже звикли до цього. Тушки, псевдо-патріотичні гасла, блокування ВР - це українська "Санта Барбара" у стилі реаліті-шоу з політичним ухилом.

На мій погляд без деяких конкретних кроків, зрушення з мертвої точки абсолютно неможливе. Політика і політики у своєму сьогоднішньому вигляді, не змінять стан речей на краще - немає інструментів для цього. Тож що це за кроки?

1.) Першим кроком є усвідомлення того, що світ навколо нас змінився і щоб відчувати себе комфортно в нових умовах життя, нам самим треба змінюватись. Зрештою країною керують люди, які виховуються в суспільстві. Які цінності ми закладемо в наших дітей, таку країну й матимемо у майбутньому. Основи моралі, людської гідності, любові до батьківщини, поваги до людей закладені в дитину з дитинства, є фундаментом сильної держави у майбутньому. Без цього всі подальші потуги будуть марними. Отже перший крок - патріотичне виховання молоді.

2.) Другим кроком є громадянська активність. Сьогодні, можна спостерігати суттєві позитивні зміни в цьому напрямку. Люди виходять на вулиці, щоб захистити свої громадянські права та свободи. Звичайно нам ще далеко до рівня громадянської свідомості країн Європи і навіть деяких східних країн, проте ми повільно але впевнено рухаємось вперед. Це правильно і це є позитивним фактором.

3.) Люстрація влади й заборона КП. Коли я кажу люстрація, то маю на увазі, повну люстрацію, яка стосується як влади так і опозиції. Політика потребує нових облич, молодих, завзятих, дієвих, чесних, патріотичних (читай крок перший). Саме вони стануть каталізатором швидких позитивних змін в країні (Грузія як приклад). Всіх хто роками розкрадав країну - відправити на політичне звалище. Тут все ще простіше ніж у попередніх кроках, адже в нас є приклади сусідів Польщі та Чехії. Не треба вигадувати велосипед, він вже є - сів та й поїхав.

4.) Четвертий й останній крок є подолання наслідків важкої української історії задля єдності нації. Ні для кого не є секрет, що історично Україна розколота на схід та захід. Сьогодні де які політики, політтехнологи, експерти використовують цей факт як інструмент дестабілізації суспільства, бо сильна українська нації їм не потрібна. Ми маємо розуміти, що постійна конфронтація це не наш шлях. Всі крапки зору мають право на життя, бо всі вони підкріплені фактами так чи інакше. В свою чергу ми, сучасні українці маємо розуміти, якщо ми будемо повторювати помилки минулого, якщо ми не будемо діяти спільно, то всі уроки історії виявляться марними. Отже четвертим кроком є єдність нації.

 

Я впевнений, що попереду не простий шлях, та разом з тим я переконаний, що ми подолаємо цей шлях з гідністю.

Останнє редагування Субота, 15 червня 2013 19:51
Loading...

Додаткова інформація