Версія для друку

Замкова гора - дитинець Києва

Як виглядало давнє місто і де саме був дитинець Києва – питання, яке вже довгий час набуває резонансу у колі істориків і не тільки. Однією з гіпотез його знаходження є Замкова гора у Подільському районі Києва. На сьогодні саме Замкова гора є тим об’єктом, який ще достеменно не розкритий, і ця оригінальна пам’ятка історії потребує детальних археологічних досліджень

Відтворення життя Замкової гори з усім її історичним надбанням справа одна з нелегких.

Гора має п’ятитисячолітню історію і є унікальною ділянкою Києва, де збереглися культурні шари від часів трипільської цивілізації до пізнього Середньовіччя, які не сильно були пошкоджені земляними роботами. Висота культурних нашарувань на різних ділянках коливається від 1 до 2,5 м. На сьогодні вже знайдено одну ливарну формочку, де ймовірно відливалися медальйони та кістяний виріб, яким напевно використовувався як амулет. 

Епізодичні розкопки на горі проводилися з XIX ст. (О.І. Ставровським, М.Ф. Біляшевським, В.В. Хвойкою, С. С. Магурою, І.В. Бондарем, В.Є. Козловською, В.А. Богусевичем, В.О. Харламовим, С.І. Климовськой). Усі розкопки велися невеликими шматками 50-200 кв. м і переважно у північній частині гори, загальна розбитість не перевищує 3 – 5 % території. Площа гори за верхнім обрізом становить близько 2 га. Через невеликі розміри та труднощі включення до міської комунікації вона вже понад 300 років залишається незабудованою. 
На відміну від аналогічних фортифікаційних споруд Європи та Західної України київський замок був зведений з дерева, а не з каменю. 
Замкова гора у різний час називалася також Хоревицею, Киселівкою, Фролівською. У давньоруський час гора могла мати назву Хоревиці, від Хорива –одного із літописних засновників Києва. З XVI ст. гора відома під назвою Замкової (походження цієї назви пов’язують із зведенням тут дерев’яного замку литовським князем Вітовтом чи Володимиром Ольгердовичем після входження Києва до складу Великого князівства Литовського у 1362/63 рр.), яка витіснила більш давнішу Хоревицю. З 1646 р. її все частіше починають називати Киселівкою, від прізвища останнього польського воєводи Києва – Адама Киселя. У 1840 р. гору було передано під кладовище Фролівського жіночого монастиря, внаслідок почала входити назва гори – Фролівська. 
Збереглося три описи Замкової гори: 1552 року литовським комісаром за період найбільшого розквіту київського замку, 1570 та 1619 року, саме в цей час гора стає основним осередком –дитинцем, де проживала велика кількість людей. Недарма тоді існувало чотири церкви (три православні і одна католицька). У 1552 р. нараховувалося 133 городні, довжиною близько 8 м, 15 сторожових трьохярусних башт. У XIV – першій половині XVІ ст. замок був найбільш могутньою фортецею Подніпров’я і київські посли у своєму листі до польського короля Сигізмунда І Старого називали його “воротами до всього Вашого панства”. 

Loading...