Війна...вона має торкнути душу!

Для мене війна почалася із вояків ОУН-УПА. Завдяки долі і бажанню сформувала осередок при Братстві ОУН-УПА із вивчення усної історії руху. Розмови із бабусями, дідусями, які пройшли війну і зберегли гідність, любов до Батьківщини – перевертали історію, мною вивчену з підручників, навиворіт. Живі історії – це пережита їхня доля.


Декілька років поспіль їздила в санаторій «Говерла», де лікувалися вояки. Слухала, слухала, слухала. Переварювала почуте в собі. Збереженні роками пісні чутно було щовечора, коли бійці збиралися в залі санаторію на другому поверсі. Вони випростовували свої неземні крила і ставали юними.


Ці юнаки і юначки зі зброєю вибороли нашу Україну, пройшли важкі тортури в таборах. Багато друзів, коханих, рідних забрала їхня війна.


Фото збереженні з часів війни і таборів світилися непереборною силою тих, хто витримав мордування, втрати, біль. Багатьох вже немає серед живих, вони на небі й охороняються нас у сьогоднішній війні.


Це вже наша війна. Війна справжня!


Її наслідки важкі…є і будуть.


Згадуючи пісню тих бійців, які вже серед ангелів: «Завтра в далеку дорогу Свого коня осідлаю Кріса закину на плечі Милу свою попрощаю», пам’ятаю, що вони допомагали своїй Україні душею, вірою, всьому, що вміли миттєво вчилися.


Ми на тих же сходинках…ми маємо своїми втратами породити нову Україну – чисту, чесну.


***


Пройшовши етап всесильної паніки і дезінформації, якими рясніють думки більшості «спостерігачів» сьогоднішньої війни, необхідно дійти до наступного етапу - включити мозок.


Ніхто не говорить, що буде легко.


Тому, як на мене, єдині ліки проти паніки і власної неефективності на нашій війні:
це фільтрування, перевірка інформації, слід пам’ятати, що працює серйозна машина агітпропу із підцензурними ЗМІ;
це добросовісне волонтерство як ще одна робота;
якщо збираєшся скиглити і без результативно втручатися в роботу армії, непотрібними порадами, краще закрити будь - який потік слів рукою;
вчитися бачити війну, її обличчя (якщо треба, пройти курси медичної, психологічної допомоги).

 

Кожен має знайти своє місце, щоби залатати дірки нами ж зроблені.

 

П.С.
Ми вчимося воювати, ми будуємо власну армію з нуля…вчимося жити з війною, приймаючи все, що вона несе.

 

Loading...

Прокоментувати:

Activate checkbox for comment *

Додаткова інформація